Буря гніву народного.
Книга-ювіляр 2021 року.
Перший український історичний роман в віршах «Гайдамаки» це опис подій часів коліївщини, який автор створив виходячи поперед усе з народних спогадів про ті часи. Гайдамацький рух поет описує на прикладі подій 1768 року, коли повстання очолили запорізькі козаки з отаманом Максимом Залізняком. Сам Шевченко виріс у місцевості де проходили основні події повстання і навіть називав себе прямим потомком гайдамака.
Всенародну підтримку руху Шевченко змальовує такими героями, як Ярема Галайда, його наречена Оксана, Максим Залізняк, Іван Гонта та кобзар, і персонажами запоріжців та гайдамак. Та підкреслює такими рядками, як:
«Жінки навіть з рогачами
Пішли в гайдамаки»
Найяскравіший представник українського народу - Ярема Галайда. Він одночасно і потерпає від гнобителів, сирота, босий та майже голий, у відносинах з нареченою Оксаною він чуткий навіть поетичний. Як український народ, Ярема повстає на боротьбу з ляхами та жидами, і скаженіє від моря пролитої крові, жадає помсти. Ярема і не загинув після придушення повстання, як і український народ.
У своїм романі Шевченко показав Велику силу українського повсталого народу і його лють на гнобителів. Руйнівна сила повстання і для держави, і для народу показана спаленими містами, багатьма загубленими життями великою кількістю залишених сиріт. У главі «Гупалівщина» поет з жалем підіймає основні причини, які призвели до протистояння двох слов’янських народів, якими називає заздрість та жадібність, а винуватцями називає ксьондзів та єзуїтів.
У главі «Гонта в Умані» Шевченко розкриває релігійне підґрунтя повстання і майстерно дає зрозуміти читачу, що не можна розпалювати релігійну ворожнечу. Що лють, яка спалахнула від релігійного гноблення, практично не можливо остудити. Лють втопили в морі людської крові:
«Од Києва до Умані
Лягли ляхи трупом».
Гонта – остання опора ляхів в Україні – надвірний козак магнатів Потоцьких перейшов із своїми козаками на бік повсталого народу і клявся різати католиків. Гонта навіть не зупинився коли перед ним стояли малі хлопці католики – сини козацькі (за поемою це взагалі діти самого Гонти), а далі, коли зупинилася вже різанина, зі сльозами на очах поніс ховати хлопців.
А як це перекликається з нашим часом, коли недобросовісні політики знову використовують релігійне питання, щоб поділити український народ. Поет попереджає таких через віки, також попереджає і гнобителів-можновладців (якими і були поляки того часу): не можна так робити, лють народу межі не знає.
Про актуальність твору для свого часу, що боротьба не дійшла справжнього кінця Шевченко підкреслює такими рядками:
«Посіяли гайдамаки
В Україні жито,
Та не вони його жали.
Що мусим робити?
Нема правди, не виросла;
Кривда повиває...»
Цікаво, що на боці повсталих приймали участь і російські офіцери. Шевченко ж жодним словом цього не згадує. Можливо із-за образи, що за часи коліївщини росіяни двічі зраджували повсталих.
«Гайдамаки» викликали багато відгуків, часто суперечливих. Позитивно оцінили поему Є. Гребінка, П. Гулак-Артемовський, Г.Квітка-Основ’яненко. Високо оцінив поему М.Добролюбов. Прихильно поставився до поеми Д.Яворницький та інші прогресивні діячі культури.
Поема Т.Г. Шевченка «Гайдамаки» надихала не одне покоління творчої інтелігенції. Відгомін «Гайдамаків» знаходимо у творах Є. Гребінки, Ю. Федьковича, І. Нечуй-Левицького та іншіх. За мотивами «Гайдамаків» писали музичні твори М. Мусоргський, О. Сєров. Цілу низку музичних творів створив М. Лисенко. Художники І. Їжакевич, В. Касіян також створили низку творів по мотивам «Гайдамаків».
Мотиви поеми використані в кінофільмах І.Каварелідзе «Злива», «Коліївщина», «Прометей».
Немає коментарів:
Дописати коментар