Про толерантність.

Любі друзі! Сьогодні у нас година спілкування, під час якої ми з’ясуємо таке поняття, як толерантність.

«Толерантність - це мистецтво жити з іншими людьми та з іншими ідеями», - вважав колишній секретар ООН Кофі Аннан. Толерантністю називають терпимість до людей іншої національності, іншої раси тощо.

Людям, що живуть у сучасному світі, де інтереси країн і цілих континентів тісно переплетені, слід вчитися поважати одне одного. Для заохочення цього 16 листопада 1995 року ЮНЕСКО прийнято Декларацію принципів толерантності. В пам’ять про цю подію 16 листопада визначається День толерантності.

Отже толерантність  - це не лише необхідна складова сучасної культури, але й універсальна цінність людства. Це терпимість до чужих думок, вірувань, поведінки, доброзичливість, визнання за кожною людиною права бути іншим і поважати ці права. Толерантність – це прощення, повага до людської гідності, милосердя, співчуття, доброта.

Кожен з нас думає про своє подальше життя, про майбутнє. Кожен хоче жити красиво і в добробуті. Але не забувайте про душу. Дбаючи про матеріальне не забувайте про духовні цінності. Які ж духовні цінності притаманні людині? Милосердя і доброта – два крила, на яких тримається людство. З давніх-давен гарні стосунки між людьми, взаємопідтримка, милосердя, любов, яка спонукає нас до доброти, були основними в житті

І про це говорить народна мудрість:

-         Хто людям добра бажає, той і собі має.

-         Велике діло – добре слово.

-         Доброго тримайся – поганого цурайся.

Ну що ж, підходить до завершення наша година спілкування. Ми віримо, що запалений вогник доброти поселиться в ваших серцях, і з ним ви будете йти по життю до своєї мети.

Також про толерантність ви можете подивитись ось тут.

 

 

Велика книга почуттів.

Знайомимо з новинками

Любі читачі! Хтось із вас вже дорослий, хтось – ще зовсім малий, але навіть наймолодші іноді стикаються з раптовими й складними почуттями. Бо любов, радість, гнів, сором чи сум переживають не лише дорослі. Ні-ні, ці почуття приходять до кожного з нас, навіть до малюків. Ще й кожного дня. Й переживання не завжди приємні.

Навряд комусь подобається відчувати ненависть, відразу чи хвилювання. Але до цього можна приготуватися - і тоді непрохані гості швидко підуть геть. Як?

Про це ви дізнаєтеся з «Великої книги почуттів». Завдяки цій книжці Гжегожа Касдепке, жодні почуття й цінності вас більше не лякатимуть.

Приємного читання, любі друзі!

P.S. До речі, наприкінці кожного оповідання є практичні поради для дітей та дорослих.

Також про нові книги можна подивитись ось тут.

 

Епізод з визволення Дніпропетровська.

(До річниці визволення Дніпропетровська та Дніпродзержинська)

Широко відомо, що наше місто Дніпропетровськ та його місто-супутник Дніпродзержинськ були звільнені 25 жовтня 1943 року в результаті наступу військ 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Малиновського ударами, що сходяться, з Аульського плацдарму і плацдарму в районі села Військове. Також відомо, що значний внесок у визволення міста зробили дії 152-ї стрілецької дивізії наступаючої з плацдарму в районі 1-ї Діївки-СухачІвки та 39-ї гвардійської барвенківської дивізії, яка форсувала Дніпро та наступала з району Старих Кодак.

Сьогодні ж хотілося зупинитися на менш відомих бойових діях по визволенню нашого міста.

Для розвідки боєм у центральній частині міста та захоплення полоненого  у 573-му стрілецькому полку  195–ї стрілецької дивізії була створена розвідгрупа у складі 52 чоловік, яку очолив старший лейтенант Роман Стародубцев.

У ніч на 3 жовтня розвід. група на восьми човнах відійшла від острова, розташованого східніше залізничного мосту. Десантникам не вдалося непомітно перетнути Дніпро. Недалеко від правого берега ворог відкрив кулеметно-автоматний вогонь – п’ять човнів було розбито або пошкоджено, декілька чоловік загинуло, були поранені. Досягнувши правого берега, десантники зав’язали бій. Поранених Стародубцеву вдалося відразу переправити на лівий берег.

Командир відділення автоматників Микола Іванович Фоменко, який в подальшому проживав у нашому місті, також був поранений та переправлений на лівий берег. Фоменко після війни розшукав учасників десанту, які залишилися живими. Їхні спогади і відкрили нам як розвивалися події на зайнятому п'ятачку.

По рації на лівий берег донесли, що десант на правому березі зайняв кругову оборону в районі річкового порту і веде бій. Десантники, зайнявши блокгауз і захопивши ще декілька складських приміщень на березі Дніпра, мужньо відбивали контратаки супротивника, який намагався їх знищити. Протягом дня 3 жовтня фашисти підтягнули підкріплення і почали контратакувати десантників. Їм вдалося роз’єднати десант на дві групи. Рацію було пошкоджено. Зв’язку з лівим берегом не було, а значить і підтримки артилерії. Невдовзі почали закінчуватися боєприпаси та харчі.

 Скільки йшли бої на плацдармі, встановити неможливо. В ході бою багато десантників загинуло та було поранено, а тим які залишилися живими, Стародубцев віддав команду плавом добиратися на лівий берег до своїх.  Наскільки відомо прорватися та перепливти ріку не вдалося нікому. Холодні води Дніпра поглинули Р. Стародубцева, Вороніна, Замахаєва, Сучкова інші лишилися на правому березі.

Як підсумок цієї операції було з’ясовано, що в Дніпропетровську багато військових частин, а поруч із річковим портом жандармерія. Було прийняте рішення не форсувати Дніпро у межах міста.

З метою увічнення пам’яті десантників з розвід. групи старшого лейтенанта Романа Стародубцева та їх подвигів у 1973 році перед будівлею Річкового вокзалу встановлено камінь на згадку висадки десанту, а сама площа перед Річковим вокзалом у 1980 році перейменована на площу Десантників.

Вітаємо всіх з річницею визволення Дніпропетровска та Дніпродзержинська від німецько-фашистських загарбників!

Також про оборону та визволення міста Дніпропетровськ можна подивитись ось тут.

 

 

«Джури»

Козацькі пригоди

Дорогі друзі!

Наближається День українського козацтва.

-         А в Україні що?!

-         Кожний хлопець  - то є козак!

-         Правильно. Майбутній.

А як стати справжнім козаком? Про це ми можемо дізнатися з серії книжок Володимира Рутківського «Джури». На прикладі пригод своїх юних (і на протязі серії дорослішаючих) героїв Грицика, Санька, Демка, Телесика та козака Швайка автор показує нам як ставали козаками наші далекі предки, які випробування чекали їх на цьому нелегкому шляху, і як вони їх долали.

Тому той, хто хоче стати справжнім козаком, той, хто хоче знати більше про життя козаків, та той, хто просто хоче почитати цікаву пригодницьку книгу, йде до бібліотеки та обирає одну з книг Володимира Рутківського серії «Джури».

Також про книгу "Джури козака Швайки" ви можете подивитись ось тут.

Анонс заходів на жовтень.

01,10 - Творча година: «На музичній хвилі» (до Міжнародного дня музики).
13,10 - Пізнавальна бесіда: «Покровителька українського козацтва».
18,10 - Краєзнавча бесіда: «У місті є такий куточок» (до 90-річчя ботанічного саду).
21,10 - Книжкова виставки: «Гриміла канонада над Дніпром».
22,10 - Загадкова вікторина: «Заповідні куточки Дніпра».
25,10 - Розвідка-пошук: «Ігорю Клюєву -земляки».

 

Із святом бібліотек!

 

 

Читач, книга і бібліотека.

Наближається свято бібліотек. До Всеукраїнського дня бібліотек в бібліотеці оформлено книжкову виставку «Книга – життя нашого часу», яка розкриває тему книги та бібліотеки і їхній вплив на наше життя. Виставка користується неодмінним попитом наших читачів.

Також про День читання книг ви можете подивитись ось тут.

 

Кузьма Скрябін

Знайомимо з новинками

Дорогі друзі! Представляємо вам книгу Ігоря Панасова та Марії Рубан з серії «Видатні українці». Це історія життя Андрія Кузьменка, або ж Кузьми - артиста, якого обожнювали мільйони українців. У п'ять років він бавився вдома з іграшковою гітарою з фанери, а коли виріс, вражав своїми піснями цілі армії шанувальників. Хлопчик з Новояворівська не зраджував своїх мрій у шкільні роки, в інституті, в армії, у важкі хвилини життя.

Наполегливість, працелюбність і талант допомогли йому створити гурт «Скрябін» - один із найпопулярніших в історії незалежної України. Кузьма став улюбленцем телеглядачів та написав кілька популярних книжок. Його яскраві жарти дарували гарний настрій багатьом людям. Музика Кузьми, його книжки, відеозаписи та все його життя надихають і надихатимуть українців.

Книга читається легко, майже на одному диханні. Вона захоплює. Після кожного розділу автори пропонують відповісти на декілька питань по книзі (як тест на увагу читання).

Серія книжок «Видатні українці» розповідає про життя величних людей, що зробили значний внесок в розвиток науки, мистецтва, літератури і т.і., людей які змінили світ на краще й подарували нам геніальні ідеї та винаходи. Кожна історія написана таким чином, що її буде цікаво читати дорослим разом з дітьми. Спільне читання та обговорення – найприємніший спосіб проведення дозвілля і найефективніший спосіб виховання.

Також про нові книги можна подивитись ось тут.

 

Барвиста квітка степового краю.

(Центру народного мистецтва «Петриківка» до 60-річчя)

         Дніпровський край – це край талановитих майстрів народної творчості. Візитною карткою нашої області став Петриківський декоративний розпис, який в 2013 році був внесений до списку культурної спадщини людства.

         Що ж це за диво Петриківський розпис? І як давно зародився у наших краях цей культурний феномен?

         В культурі різних народів ми бачимо розписну кераміку, дерев’яний посуд, іграшки, меблі. Дивуєшся роздивляючись розпис на скринях Єгипту, орнамент на вазах Еллади, Риму. Нас захоплюють рослинні візерунки Китаю та Японії, Хохломський розпис Росії.

Декоративний розпис України починався з Трипільської культури. З часу Київської Русі дійшли до нас розписи храмів, житлових будівель, домашнього начиння.

Столицею української «мальовки» з начала XX століття стали називати Петриківку, де чарівна українська квітка красувалася прямо на стінах хат, рушниках, килимах, писанках, національному одязі.

Чому Петриківка? Зрозуміти це не важко!

Було це давно. Село Петриківка, засноване козаком Петриком у XVIII столітті, утопало у щедрих садах з дивовижними рослинами та квітами. Хто не чув про петриківські вишневі садки?

Любов до земної краси спонукала людей відтворювати цю красу в побуті. Хату розмальовували і зовні, по кутах, під стріхою, навколо дверей та вікон. Яскраві барви жовтого, червоного, синього кольору відтворювали традиції Запорізької Січі. З покоління в покоління передавалася самобутня майстерність. Було чого продавати на ярмарку – дивовижні килими, полотна, розписне оздоблення.

В чому ж унікальність Петриківського розпису – в фольклористичному баченні навколишнього світу. Чудовий рослинний орнамент з’єднується з фантасмагоричними неіснуючими в природі формами. Це знакове письмо. Від барвистого орнаменту розпису на вас повіє ароматом ягід та квітів. Яскраві фарби підсилюють виразність образів.

Використовувались масляні фарби, водяні, гуаш, акварель. А в ранні часи - сік рослин та квітів. Малювали різними пензлями. Але самий популярний інструмент завжди був з майстром – це пальці.

Чарівну красу петриківської квітки відкрив для сучасників історик і етнограф Д.І.Яворницький. Він один з перших став серйозним дослідником і захопленим збирачем творів петриківських «малювальниць». Родоначальниками Петриківського розпису були Я.Пата, Н.Білокінь, І.Пилипенко. Три чудові майстрині, три яскраві творчі індивідуальності і три напрямки у розвитку традицій декоративного розпису.

В цьому році виповнюється 60 років (1961 рік) фабриці художніх виробів «Дружба». Нині це Центр народного мистецтва «Петриківка». Він об’єднує в собі числених майстрів декоративно-прикладного розпису. Це відомі династії А.Пікуша, Ф.Папка, Т.Гаркавої.

Роботи петриківських майстрів знаходяться в багатьох музеях  світу та приватних колекціях шанувальників найстарішого аутентичного українського народного мистецтва.

Познайомитись із творчістю петриківських майстрів можна в історичному та художньому музеях нашого міста.

Роботи наших  майстрів з успіхом експонуються на виставках у Польщі, Канаді, Франції Голландії, Німеччині, США, Японії, Китаї.

До ювілею Центру народного мистецтва «Петриківка» в нашій бібліотеці оформлена виставка «Дивовижний світ українських майстрів», де ви можете ознайомитися з експозиціями робіт петриківських майстрів та літературою з даної тематики.

Також про майстриню декоративного розпису Павленко Параску Миколаївну ви можете подивитись ось тут.

 

Знайомтесь, Малоросія!

Книга-ювіляр 2021 року.

Один з найвідоміших і найулюбленіших класиків літератури Микола Васильович Гоголь критично ставився до «Вечорів на хуторі поблизу Діканьки», але публіка сприйняла вихід книги на славу. Перший тираж миттєво розкупили.

Насправді це був фурор. Книга користувалась живим попитом читачів. А автор 22-річний Микола Гоголь, завдяки своєму шедевру, став до лав найвідоміших письменників сучасності. Майже через два століття книга продовжує користуватись попитом читачів, бентежити режисерів і продюсерів, а її екранізації знаходять мільйони нових глядачів. За  час існування кінематографу (трохи більше ста років) зроблено 18 екранізацій книги, а кількість її видань мабуть важко і порахувати.

Гоголь присвятив свою книгу українським традиціям і народним віруванням. Працюючи над книгою, у листах до матері, яка жила у Полтавській області, він просив детально описати як народ святкує різні свята, зокрема Різдво, і зробити детальний опис традиційного одягу. Своїх сестер він просив надіслати тексти колядок і звичаї святкування Івана Купали.

Перша частина «Вечорів на хуторі поблизу Діканьки» була завершена у 1831 році. У наступних листах він просив надіслати йому предмети народного побуту та елементи одягу. У 1832 році вийшла друга частина «Вечорів на хуторі поблизу Діканьки».Завдяки книзі величезна кількість людей, які мали смутне уявлення, або ж взагалі не мали ніякого уявлення про наш край, який тоді називали Малоросією, стали живо представляти собі як тут живуть люди, і які вони - ті люди - взагалі. Для всіх цих людей письменник відкрив Малоросію.

Високо оцінив книгу російський поет Олександр Пушкін. Він відзначав унікальний стиль і гумор, з якими написані повісті. Він акцентував на природні незвичайності і оригінальності, відсутності манерності.

В нашій бібліотеці ви завжди знайдете цю книгу на книжковій виставці «Книги ювіляри 2021 року.»

Також про інші книги ювіляри 2021 року ви можете подивитись ось тут.

Безсмертному автору «Енеїди».

9 вересня 1769 року в Полтаві народився Іван Петрович Котляревський, письменник, поет, драматург, громадський діяч, основоположник сучасної української літератури.

Котляревський походив із зубожілого козацького старшинського роду. Батько його працював канцеляристом міського магістрату. Згодом Котляревські отримали дворянське звання.

Майбутній письменник 9 років навчався у полтавській духовній семінарії, яку так і не закінчив – духовна кар’єра його не приваблювала. Ще в семінарії Іван почав писати вірші і публікувати в сатиричному альманаху «Полтавська муха».  Далі працював канцеляристом, вчителював у поміщицьких родинах. Активно цікавився українським фольклором, вивчав життя простого люду, його звичаї та обряди, записував народні пісні.

Ще в 1794-1796 роках Іван Котляревський підготував перші три частини поеми «Енеїда», написаної на сюжет однойменного твору римського поету Публія Вергилія. Рукописний примірник поеми опинився у конотопського поміщика Максима Парпури, який завідував друкарнею у Петербурзі і опублікував «Енеїду» коштом Парпури. У відповідь Котляревський у виданні «Енеїди» 1809-го року (коли додалася четверта частина) помістив Парпуру до пекла.

«Якусь особу мацапуру
Там шкварили на шашлику,
Гарячу мідь лили за шкуру
І розпинали на бику:
Натуру мав він дуже бридку,
Кривив душею для прибитку,
Чужеє оддавав в печать;
Без сорома, без Бога бувши
І восьму заповідь забувши,
Чужим пустився промишлять.»

Проте ініціатива Парпури у виданні «Енеїди» заслуговує лише схвалення. «Енеїда» стала першим твором в українській літературі, написаним народною мовою. Від Котляревського українська мова стала творчо розвиватися.

Іван Петрович з 1796-го року перебував на військовій службі. Брав участь у задунайських походах російсько-турецької війни 1806-1807 років. У 1808 році вийшов у відставку. Підчас Вітчизняної війни 1812  року Котляревський сформував козацький кінний полк, за що отримав чин майора.

У 1818-1821 роках  Котляревський організатор і керівник полтавського театру. Він розвиває українську драматургію. У 1819 році написав драматичні твори «Наталка-Полтавка» та «Москаль-чарівник».

Помер Котляревський у 1838 році в Полтаві. В останній путь його проводжала вся Полтава. Тарас Шевченко написав вірш «на вічну пам’ять Котляревському»

«Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть.»

В рідній Полтаві на честь Івана Котляревського відкритто пам’ятник у 1903 році, літературно-меморіальний музей у 1952 році та музей-садибу у 1969 році.

Також про видатну українську поетесу Лесю Українку можна подивитись ось тут.

             Запрошення на день відкритих дверей
до «Веснянки»

Це запрошення мені вручили на книжковому фестивалі. Та я пообіцяв, що ми обов’язково до них когось приведемо. На деякий час воно випало з поля моєї уваги, але ж і сьогодні ще не пізно.

         Це запрошення на день відкритих дверей до комунального позашкільного навчального закладу «Дніпропетровський обласний дитячо-юнацький кіноцентр «Веснянка» Дніпропетровської обласної ради» для дітей та молоді віком від 6 до 20 років.

         День відкритих дверей буде проводитися 10 вересня з 14:00 до 15:00 та з 17:30  до 18:30 за адресою пр-т Яворницького (К. Маркса), 32. Я цікавився: навчання безкоштовне. Всю іншу інформацію дивіться на запрошенні, або дізнавайтеся на місці.

 

З Днем читання книг!

З тих пір як люди винайшли письмові засоби передачі інформації, з’явилася задача вдосконалення її носіїв. Через деякий час з’явилась книга, яка за декілька століть еволюції стала доступною для всіх верств населення.

Саме завдяки книзі людство набуло теперішнього культурного розвитку. Незважаючи на нові форми передачі інформації книга залишається основним джерелом знань та улюбленим способом дозвілля мільйонів людей. Тому так важливо привити любов до читання людині.

Саме для цього й існує День читання книг – нагадати людям, що читання це одне з найголовніших вмінь сучасної людини і початок освіти. День, в який непогано було б придбати нову книгу в магазині, або ж в бібліотеці.

Вітаємо з Днем читання книг! І чекаємо вас в бібліотеці.

Також про святкування Дня книголюба можна подивитись ось тут.

Ярмарок у розпалі.

Для тих, хто ще не знає, або тільки збирається завітати та для всіх, хто лише думає їхати, чи не їхати публікуємо коротенький репортаж з ярмарку, який проходить на книжковому фестивалі.

Як і було обіцяно дитяча система виставила близько 4 тис. екземплярів і хоч цього разу було не так зручно доставляти книги та були проблеми з місцем для розстановки книг все це ми успішно подолали і близько 13.00 перші покупці почали обирати книги.

А ще через 4 години, коли я знов зайшов поцікавитися як справи, то побачив, що саме наш ярмарок користується мабуть найбільшим попитом в обох павільйонах. Тому, хто ще має сумніви, рішайтеся швидше, бо саме зараз ви маєте можливість прийняти участь в унікальному явищі, та й лави книжок швидко рідіють.

Нагадую, що фестиваль, а з ним і наш ярмарок триватиме ще 2 дні: 4-го і 5-го вересня. Для того, щоб вам було легше нас знайти ми зробили для вас відмітку на схемі фестивалю.  Інші дрібниці можете подивитися ось тут.

 

Книжковий ярмарок на книжковому фестивалі

Увага! Срочно! Тільки 3,4,5 вересня!

         В нашому  місті на Фестивальному причалі буде проходити IV Міжнародний книжковий фестиваль Book Space, під час якого буде діяти  книжковий ярмарок від дитячої та дорослої  бібліотечних систем.

 Це вже вдруге в історії нашого міста книги, які визнали необхідним списати будуть продавати майже безплатно відвідувачам фестивалю. На цей раз будь-яку книгу можна придбати лише за 10-20 грн., а тоненькі дитячі 10грн. за 3 книжечки. Збірки творів продаються разом. Дитяча система бібліотек представлена більш ніж 4 тис. книг. Також чимало книг привезуть з дорослої системи. Поспішайте, книг не так багато. Якщо поділити на всіх жителів міста вийде близько однієї книги на 250 жителів. А брали, як я бачив, минулого разу і по 15 книг.

Насправді ситуація швидко змінюється. Сьгодні ці книги визнали необхідним списати, а завтра вони будуть користуватися попитом. Взагалі чи може добра книга бути нікому непотрібною. В нашій країні багато бібліотек, у яких недостатньо фонду. Можна зробити добру справу. Взяти 100-200 грн. обрати 10 найкращих книжок та подарувати такій бібліотеці.

Всі гроші від продажу підуть на закупівлю нової літератури для системи.

         Ярмарок працюватиме з 14.00 до 20.00 3 вересня та з 10.00 до 20.00 4-5 вересня.