Першотравень.

Першого травня в Україні відзначається День Праці. Що це за свято, звідки воно взялося, і чому так називається?

В далеких вже від нас 17-18 століття передові уми людства вже замислювались про те, як повинна розвиватися в подальшому цивілізація, і які повинні бути відносини між класами суспільства. А що ж їх не влаштовувало у суспільних відносинах?

 Справа в тому, що в ті часи в майже в усіх країнах світу була встановлена монархія – це така форма управління державою, коли над всіма стоїть монарх, трохи нижче найбільш знатні феодали, ще нижче дворяни (дрібні феодали), в самому низу звичайний народ. Право власності розподілялося майже так само. Найбільшим власником земель та інших цінностей був, як правило, монарх, знатні феодали володіли також багатьма землями та іншими  цінностями, дрібні феодали мали вже значно менше земель та інших цінностей, а звичайний народ по тому самому правилу майже нічим не володів, а де було кріпосництво - не володів навіть і своїм життям.

Звичайно, що народ, який гнобили всі хто над ним стояв, постійно повставав проти несправедливості. За історію людства було безліч невеличких страйків і страйків побільше. Відбувалися і великі повстання такі, як, наприклад, повстання Омеляна Пугачова, чи Степана Разіна. Такі повстання загрожували зруйнувати саму країну, чи розколоти її, як, наприклад, повстання Богдана Хмельницького. Тому передові уми замислювалися як утримати стабільність в країні.

 За всіма страйками стояло насамперед пригноблення одними класами інших, що і довела низка буржуазних революцій, які вивели на політичну арену нові класи, але ж не усунули головних протиріч, а саме відсторонення людей праці від результатів їхньої праці. В свою чергу капіталістичне виробництво вимагало концентрації працівників у місцях виробництва. Таким чином з’явилася можливість організувати велику кількість працівників для відстоювання їх права на результати власної праці. Історія відносин труда і капіталу довела, що нічим необмежений капітал безмежно експлуатує працівників, і протистояти цьому працівники можуть тільки об’єднано.

Першими з вимогою восьмигодинного робочого дня виступили робочі Австралії 21 квітня 1856 року. З тих пір це свято в Австралії стало щорічним. За зразком робочих Австралії робочі інших країн стали організовувати навесні мітинги і демонстрації. При розгоні такої демонстрації в Чикаго у травні 1886 року загинули демонстранти, а наступного дня вісім поліцейських від вибуху кинутої невідомим бомби. За звинуваченням в організації вибуху п’ятьох робочих-анархістів було засуджено до повішення. Насправді всі вони до вибуху були непричетні.

Саме в пам'ять про страчених анархістів Паризький конгрес II Інтернаціоналу у липні 1889 року за пропозицією американських робочих, що запланували свій страйк на 1 травня 1890 року, оголосив цю дату Днем солідарності всього робочого світу і запропонував відзначити його демонстраціями із вимогою 8-годинного робочого дня і іншими соціальними. За короткий час святкування дійсно набуло світових масштабів.

 На території нашої країни святкування почалось наприкінці 19 століття. За радянських часів Перше травня став офіційним святом і спочатку мав назву «День Інтернаціонала», а в подальшому «День міжнародної солідарності трудящих». У 2017 році свято перейменовано на «День Праці».

Значення цього свята важко переоцінити. Справа в тому, що саме люди праці виробляють матеріальні цінності, тим самим підвищуючи рівень добробуту населення, тому їх треба і шанувати відповідно. При цьому конфлікт праці і капіталу все одно веде до більшої експлуатації робітників капіталістами. Саме 1-го травня робочі можуть донести до уряду свої вимоги, і уряд може врівноважити інтереси обох класів. Нестримна ж експлуатація праці капіталом веде до трудової міграції та дефіциту робочої сили в країні.

Вітаємо з Першотравнем! З Днем Праці!

«Чорнобиль – океан скорботи».

(до 35-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС)

35 років тому сталася аварія на Чорнобильській АЕС через порушення безпечної експлуатації особливо небезпечного об'єкта, яким була Чорнобильська АЕС. Наслідки цієї аварії набули катастрофічних масштабів. Але ж країна закликала своїх героїв на ліквідацію наслідків цієї жахливої аварії і вони прийшли.

Першими героями-ліквідаторами стали працівники станції та пожежники міста Прип’ять. Більшість з них загинула в лічені тижні після аварії, та ціною свого життя вони намагались врятувати значно більше життів своїх співвітчизників.

За ними прийшла наступна хвиля героїв-ліквідаторів, які пожертвували своїм здоров’ям, а багато хто і життям, для того щоб зупинити розповсюдження катастрофи. Разом нараховують 526 тисяч 250 ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС та майже стільки же постраждалих від аварії. Таку велику ціну заплатив народ за непродумані дії під час експерименту та помилки проектування цього небезпечного об’єкта.

Частина цих людей - це наші співвітчизники, які потребують не тільки пошани, як справжні герої-ліквідатори. Багато хто з них потребує турботи своєї країни, бо залишив значну частину свого здоров’я на нашу користь, а численна кількість взагалі стали інвалідами.

Які герої взагалі можуть бути у країни, яка шанує і пам’ятає своїх героїв тільки під час здійснення ними подвигу та невдовзі забуває про них?!

Треба пам’ятати, що в Україні багато особливо небезпечних об’єктів, у томи числі 4 атомні станції з 15-ма енергоблоками, і порушення правил безпечної експлуатації цих об’єктів неприпустимі за будь-яких умов. 4-й енергоблок Чорнобильської АЕС, на якому сталась аварія 26 квітня 1986 року мав потужність 1 ГВт, а, наприклад, Запорізька АЕС має потужність 6 Гвт. Пам’ять про Чорнобильську катастрофу - це у тому числі і пам’ять про безпеку населення, і безпечну експлуатацію АЕС.

Саме до цих подій і цієї тематиці присвячена виставка «Чорнобиль – океан скорботи», яка оформлена до 35-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС в нашій бібліотеці. Виставка викликала живий інтерес наших читачів.

Мешканці Антарктиди і островів.

(До Всесвітнього дня пінгвіна)

Якщо спитати звичайну людину хто такі пінгвіни, то у відповідь переважно можна почути, що пінгвіни це птахи, які не вміють літати, живуть десь в Антарктиді та поруч з нею і ловлять рибу, а ще ходять, тримаючи тіло вертикально, майже як людина. Це все звичайно вірно, але тільки частково.

Це повністю характеризує Імпера́торського пінгвіна, пінгвіна Аделі та Антарктичного пінгвіна, а взагалі у пінгвінів виділяють 6 родів та 18 видів.

Живуть пінгвіни від Антарктиди до Галапагоських островів, які знаходяться практично на екваторі, але все ж в Південній півкулі нашої планети. Пінгвіни є в Новій Зеландії, південній частини Австралії, Південній Африці, по всьому узбережжю Південної Америки. Пінгвіни люблять прохолоду, тому оселяються в холодних водах і вздовж холодних океанських течій.

Форма тіла пінгвінів ідеальна для пересування у воді. Мускулатура і будова кісток дозволяють їм під водою працювати крилами, майже як гвинтами. У воді пінгвіни пересуваються взагалі не дуже швидко 5-10 кілометрів за годину, але на короткі відстані їх швидкість може бути значно більше.

Найшвидшим способом плавання є «плавання дельфіном», при цьому птахи на короткий час вистрибують з води, подібно дельфіну. Якщо під час такого плавання подивитися на пінгвіна, то можна побачити, що він більш схожий на того самого дельфіна, в якого чомусь немає спинного плавника, ніж на своїх родичів птахів. Це обґрунтовано довгим еволюційним відбором, завдяки якому пінгвіни отримали кістки, як у ссавців (дельфінів і тюленів) і які не містять внутрішніх порожнин, як у інших птахів.

Окрім цього пінгвіни отримали грудину з чітко вираженим кілем, до якого кріпиться потужна мускулатура. Лопатки пінгвінів мають в порівнянні з іншими птахами більшу поверхню, на якій кріпиться розвинена мускулатура, що відповідає за підйом крила. Плечова кістка і кістка передпліччя з'єднані в лікті прямо і нерухомо, що збільшує стабільність крила. Хвіст пінгвінів сильно укорочений, оскільки рульову функцію, яку він зазвичай має у інших водоплавних птахів, у пінгвінів виконують в першу чергу ноги. Стегнові кістки дуже короткі, колінний суглоб нерухомий, а ноги помітно зміщені назад. Всі ці зміни будови тіла допомогли пінгвінам стати значно кращими пловцями.

За день під час годівлі пінгвіни можуть проплисти близько 27 км, на глибині більше 3 метрів птиці проводять в середньому близько 80 хвилин на добу. Пінгвіни чудові нирці. Більш дрібні види, такі як пінгвін субантарктичний, можуть перебувати під водою протягом однієї або (рідше) більше двох хвилин і пірнати на глибину до 20 метрів. Імператорські ж пінгвіни здатні затримуватися під водою на 18 хвилин і пірнати на глибину більше ніж 530 метрів. Здібності пірнання імператорських пінгвінів залишаються мало вивченими, відомо, що при зануренні пульс тварини скорочується до однієї п'ятої від частоти серцебиття в стані спокою; таким чином споживання кисню зменшується.

Також пінгвіни добрі стрибуни, при виході з води пінгвіни можуть в стрибку подолати висоту берегової лінії до 1,8 м. На суші пінгвіни пересуваються не дуже швидко 3-6 км на годину, перевалюючись з боку на бік і тримаючи тіло прямо. Біомеханіки стверджують, що такий спосіб пересування економить багато енергії. На льоду пінгвіни також можуть швидко пересуватися, з'їжджаючи з гір на животі. Деякі види долають так багато кілометрів між морем і місцем, де влаштувалася їх колонія.

Цікаво, що тільки імператорські і королівські пінгвіни висиджують їх єдине яйце на своїх лапах, самки всіх інших видів пінгвінів в термін від трьох до п'яти днів відкладають два яйця в звичайне гніздо. Самка Імпера́торського пінгвіна, яка зголодніла за період гніздування і виношування яйця (45-50 днів), відправляється на годівлю в море, а турботи про яйце бере на себе самець. Тривалість насиджування яйця 62-66 днів, іноді і до 100 днів. Самки повертаються з годівлі коли вже з'являються пташенята. Самці, зголоднівши за 3 місяці і втративши 40% маси тіла, передають їм яйця або пташенят, які вже вилупилися і самі йдуть на годівлю.

Пінгвіни - дуже допитливі птахи і на суші майже безстрашні. Більшість пінгвінів від природи не відчувають страху перед людьми. Вважається, що птахи приймають їх за пінгвінів, хоч і трохи дивних. Оскільки пінгвіни гніздяться в основному на ізольованих територіях, дорослі особини на суші практично не мають природних ворогів; однак завезені людиною ссавці, такі як собаки і кішки, являють собою серйозну небезпеку. До того ж європейці, які проникли у південну півкулю Землі стали зловживати відсутністю природного страху пінгвінів перед людиною. Тому популяція пінгвінів стала швидко скорочуватися.

Три види пінгвінів - Прямоч́убий, Жовто́окий та Галапаго́ський - на початку XXI століття були визнані такими, що знаходяться на межі вимирання, ще сім видів знаходяться в небезпеці. На теперішній час важливими факторами, які мають значний вплив на скорочення популяції пінгвінів є втрата середовища проживання; здичавілі ссавці; зміна клімату: феномен Ель-Ніньо, пов'язаний зі зміною клімату, який обумовив скорочення чисельності риби; забруднення води нафтопродуктами, обумовлене проляганям судноплавних шляхів, зокрема, маршрутів танкерів; перетинання інтересів пінгвінів з інтересами комерційної рибної ловлі, частково що спеціалізується на тих же видах. Багато пінгвінів втрачають свою основну їжу, однак вживаються заходи щодо врегулювання цього конфлікту з дотриманням інтересів рибалок.

Відзначення Всесвітнього дня пінгвіна було організовано на станції Мак-Мердо, американському дослідному центрі на острові Росс у другій половині 20-го століття. Дослідники помітили, що пінгвіни Аделі починали міграцію приблизно в цей день щороку, тому вони заснували Всесвітній день пінгвінів, щоб привернути увагу до цих істот.

В нашій бібліотеці ви знайдете багато цікавої літератури про морських мешканців та про пінгвінів зокрема. Цікаво, що дівчинка нашого міста, читачка нашої системи - Марія Станкевич подала на конкурс екомалюнку «Чому Землі потрібна любов?», який проходить у нашій бібліотеці, роботу, присвячену екологічним проблемам Антарктиди, з зображенням пінгвінів "Антарктида: екологія континенту під загрозою".

Для ще більшого уявлення хто такі пінгвіни публікуємо відео з королівським пінгвіном Лала, який жив у японському містечку. Зверніть увагу як адаптувався пінгвін для життя серед людей, навіть навчився своєчасно сходити з дороги, щоб раптом не потрапити під вантажівку.

Також про відзначення Міжнародного дня птахів можна дізнатись ось тут.

Вітаємо з Вербною Неділею!

Вхід Господній до Єрусалима, або по-народному Вербна Неділя - християнське свято, яке святкується за тиждень до православної Пасхи. В цей день, як описано в Євангелії, Ісус Христос в'їхав на молодому осляті до Єрусалима і народ урочисто зустрічав Його.

У цьому вході до Єрусалима багато символічного. В'їзд на осляті, на відміну від в'їзду на жеребці або колісниці означає, що Він входить з бажанням миру. Пальмові гілки і одяг, які стелили на дорозі, означало, що народ високо шанує Його. А сам день входу - день обрання агнця, якого, по іудейської традиції, потім слід заколоти на свято Пасхи.

Чому ж Свято має народну назву Вербна неділя? Справа в тому, що пальми у нас не ростуть, тому їх замінили вербним гіллям, яке звичайно розпускаються до Вербної неділі. Тому православні християни беруть з собою на службу вербне гілля, яке символізує урочисту зустріч Христа. Там їх окропляють Святою водою і прикрашають цим гіллям ікони вдома.

Вітаємо з Вербною Неділею!

Ура! Нові книги прийшли!

Дорогі друзі! Завжди приємно отримувати добрі новини. Ось і на цей раз у нас добра новина. За державною програмою до бібліотеки надійшли нові книги. 103 примірника на різні теми, різного формату та для різних вікових груп. Тож завітайте до бібліотеки та обирайте уподобану книгу, відчуйте задоволення від відчуття, що ви перший читач саме цього примірника.

Також ви можете прочитати та подивитись про велике надходження книг до нашої бібліотеки ось тут.

На допомогу екологічному вихованню.

(До Дня Довкілля)

День ДовкІлля в Україні відзначається щорічно в третю суботу квітня. Довкілля - це всі живі та неживі об’єкти, що існують на Землі. Земля, вода, повітря, флора і фауна – все це довкІлля, на стан якого впливає маса чинників – від кинутого на землю папірця до величезних сміттєзвалищ.

Головну загрозу довкІллю становить людина – її байдужість, безкультур’я і безмежна жадібність. Тому місія відповідальної дорослої людини – створити соціум, який буде жити в гармонії з природою. І в першу чергу слід навчити наших дітей усвідомлювати власну відповідальність за навколишній світ.

Найкраще за все розмовляти з дитиною на тему довкІлля зручно на прогулянці. Розповідати легенди, чи казки про дерева, квіти та інші рослини, які зустрічатимуться на вашому шляху.

Здивування, радість, очікування нового, незвичайного – ось що повинно неодмінно бути під час ваших бесід. Найголовніше показати відповідальне ставлення до природи на власному прикладі. Також треба обов’язково читати книги про екологію для дітей. Такі книги знайдуться в нашій бібліотеці. Про них мова піде далі.

Вони показують дітям казкову красу світу навколо нас, розповідають про те, чого робити не варто, відповідають на безліч питань «чому?».

Зробіть екологічні ігри частиною вашого життя, спробуйте вигадати способи пояснити дитині чому треба економити електроенергію та воду і таке інше. Запропонувати дітям разом зробити малюнок присвячений до Дня Довкілля. А як провести День Довкілля батькам з дошкільнятами, знаходячись на карантині? Нагадати малюку, що кожному мешканцю нашої планети, зокрема й найменшим її жителям, під силу повсякчас робити свої маленькі внески у спільну справу захисту навколишнього середовища.

Скажімо:
- посадити квітку, або разом з дорослими посадити дерево на власному подвір’ї;
- полити квіти на підвіконні тощо.

Треба пам’ятати, що дитина повинна полюбити світ, в якому вона росте, адже тоді вона щиро захоче, щоб він був чистим та чарівним. Навіть найменша причетність кожного з нас до посадженого виплеканого дерева є вагомою підтримкою життя і в майбутньому.

Кожен день ми вивчаємо себе та оточуючий нас світ. Для маленької дитини все навколо цікаво та дивовижно. У малому віці дуже швидко засвоюються знання. Проте, для того щоб дитина вас слухала потрібно її зацікавити, почати розповідати цікаві історії про життя природи. В цьому вам допоможуть книги представлені на книжковій виставці «Цей дивний світ», яка оформлена в нашій бібліотеці. Книжки наповнені різними фактами про життя тварин та рослин. Крім того вони дають дитині безліч креативних способів допомоги природі.

Наша бібліотека постійно проводить різні заходи направлені на екологічне виховання наших читачів. На даний момент проводиться конкурс екомалюнку «Чому землі потрібна любов?». Діти активно беруть участь у конкурсі. Докладніше про конкурс можна дізнатись ось тут.

Також про відзначення Міжнародного дня птахів можна дізнатись ось тут.

Після тривалої перерви.

         Дорогі друзі! Після тривалої перерви раді вітати нову учасницю конкурсу. Знайомтесь наша читачка Пристромко Ельвіра (6 років), яка представила для участі у конкурсі дитячого екомалюнку

«Чому Землі потрібна любов?»

роботу під назвою

«Хай зеленіє наша планета».

         До речі, Ельвіра з мамою узнали про наш конкурс, читаючи наш блог.

 Дорогі друзі, нагадуємо, що конкурс триває. І ми з нетерпінням чекаємо на нові роботи та знайомства з новими учасниками конкурсу та їх ідеями. А всю інформацію про конкурс можна дізнатись ось тут.

 

Як народились «Тарасові шляхи».

Книга-ювіляр 2021 року.

(До 60-річчя від написання книги Оксани Іваненко «Тарасові шляхи»)

Роботу над епопеєю про життя Великого Кобзаря «Тарасові шляхи» письменниця почала ще в довоєнні роки у 1939 році. Роман став першим в українській літературі 20-60-х років минулого століття твором, що охопив увесь життєвий шлях поета. Це роман-дослідження про життя Великого Кобзаря.

Ось як згадує  сама письменниця: «Я відчувала якийсь величезний обов’язок перед усіма дітьми – розповісти їм про Кобзаря, величезну відповідальність – адже я мусила писати про таку людину! Я відразу зрозуміла: мені треба їхати в ті місця, де він народився, де він блукав від дяка до дяка, де був на панському подвір’ї». Я мушу бачити ті села, ті шляхи, дороги, хай вже змінені, але побувати там, подихати тим повітрям!»

Вона пройшла всі шляхи Тараса, побувала у бібліотеках, музеях, архівах України та Росії. Писала про нього з любов’ю, прагнучи відтворити кожен епізод життя. Письменниця змальовує цілу галерею сучасників Тараса Шевченко – тих, з ким він дружив, хто був з ним в близьких стосунках. Остаточно роман був завершений та опублікований у 1961 році. Таким чином Оксана Дмитрівна працювала над романом більше 20 років. Уся атмосфера роману пройнята почуттям глибокого патріотизму, любов’ю до України, її чарівної природи, її красивих, чесних миролюбних, але пригноблених царатом людей.

І одночасно через весь твір проходить думка братерства народів, про яке мріяв Кобзар, яке нам заповідав.

Роман «Тарасові шляхи» було високо оцінено. У 1974 році письменницю було нагороджено літературною премією імені Лесі Українки у тому числі і за роман «Тарасові шляхи».

Також про інші книги ювіляри 2021 року ви можете подивитись ось тут.

Майстриня казок родом із Полтави.

(До 115-річчя від дня народження Оксани Дмитрівни Іваненко)

Оксана Іваненко – відома українська дитяча письменниця та перекладач, лауреат державної премії України ім. Тараса Шевченка та літературної премії ім. Лесі Українки – народилась 13 квітня 1906 року у місті Полтава.

Батько її був редактором газети, мати працювала вчителькою в «Доме трудолюбия». Оксана згадувала про себе: «Писати я почала дуже рано, як тільки навчилась читати. А читаю я з 4 років. В шість років вирішила видати свій журнал «Гриб». Мій журнал, правда, після кількох номерів «прогорів». Але ж не прогоріло прагнення дівчини до видавницької діяльності. Дівчинка вчилась у гімназії і далі в робітничій школі. Змалку Оксана мріяла бути вчителькою. В 15 років вона поступає до Полтавського інституту народної освіти.

Випадково зайшовши до дитячого будинку, Оксана пробула там цілий день, при цьому діти від неї не відходили. Їй запропонували роботу в дитячому будинку. Тут вона і стала письменницею. Писала вірші та п’єси для художньої самодіяльності, якими користувались і інші заклади.

У 1923 році Оксана переводиться до Харківського інституту народної освіти. У Харкові Оксана Іваненко познайомилась з письменниками Усенком, Копиленком, Сенченком та здружилась з поетесою Наталею Забілою. А на практику поїхала працювати у колонії для неповнолітніх ім. М. Горького, якою керував А.С. Макаренко. Куди поїхала працювати і після закінчення інституту.

Оксана Дмитрівна закінчує аспірантуру Науково-дослідного інституту педагогіки, де захищає дисертацію на тему: «Дитяча літературна творчість». Деякий час вона керує секцією дитячої літератури при інституті педагогіки. І незабаром її запрошують редактором у видавництво «Молодий більшовик».

Перший твір Оксани Іваненко — казка „Квіти” — було надруковано у 1917 році в журналі полтавських гімназистів „Слово”. Сама ж письменниця вважає початком свого творчого шляху 1925 рік, коли у журналі „Червоні квіти” було опубліковано оповідання „До царя”.

До найвідоміших творів письменниці належать: «Куди летів журавлик», «Черевички», «Три бажання», «Великі очі» та інші. Збіркою творів «Лісові казки» Оксана Дмитрівна зобразила життя рослин, комах, звірів. Її твори стали своєрідним закликом не порушувати гармонії в природі. І цей заклик пролунав значно раніше ніж в середовищі вчених.

Казки Оксани Іваненко вчать легко і ніби мимоволі, ненастирливо, захоплюючи читача цікавими пригодами й героїчними вчинками персонажів, невимушеною, часом жартівливою розповіддю, свіжою поетичною мовою, сповненою яскравих образів і влучних висловів і приказок, запозичених із самого життя. Тому ці казки легко доходять до розуму й серця юного читача і якнайкраще виконують своє найголовніше завдання – виховне.

За невеличку книжку про дитинство та юність Великого Кобзаря, написану до 125-річчя від дня народження Тараса Шевченка, Оксана Іваненко отримала першу урядову нагороду – орден «Знак Пошани».

У великих творах, повістях, романах Оксана Іваненко розповідає про видатних людей, діячів культури, відомих письменників: «Тарасові шляхи», «Марія» (про Марко Вовчок), «Богдан Хмельницький».

Книги Оксани Іваненко видані мільйонними тиражами у нас в країні та за кордоном. Як чарівні зерна щедрості і добра, вони сіють в душах читачів любов і милосердя до всього сущого на Землі.

До ювілею Оксани Іваненко в нашій бібліотеці зроблено добірку книжок письменниці. Завітайте до бібліотеки та оберіть собі уподобану книжку.

Початок космічної ери.

(до Міжнародного дня авіації і космонавтики)

12 квітня 1961 року сталася надзвичайна подія в історії людства. Без будь-якого перебільшення почалася нова ера – космічна. Саме в цей день людина на орбітальному кораблі «Восток» здійснила обліт нашої планети. Це був перший космонавт Землі Юрій Олексійович Гагарін. «Облетівши Землю в кораблі-супутнику, я побачив, яка прекрасна наша планета. Люди, будемо зберігати і примножувати цю красу, а не руйнувати її!» - так писав Гагарін після повернення на Землю. Збулося пророцтво Ціолковського – людина покинула колиску життя – планету Земля і почала освоювати навколоземний простір.

Перший політ людини був найважчий, найнебезпечніший, але прагнення до підкорення космосу мільйонів людей, які брали участь у підготовці польоту, подолали всі перешкоди. До цього моменту були запуски у космос штучних супутників, але в цей день людина вперше підкорила космос. Це стало гігантським проривом в історії космонавтики, і сьогодні в космосі вже тисячі супутників. Космічні апарати здійснювали посадки на Місяць, Венеру і Марс. Почалося активне вивчення Сонячної системи.

На честь цієї історичної події у всьому світі відзначають 12 квітня, як Всесвітній день авіації і космонавтики. Свято відзначається за рішенням Міжнародної авіаційної федерації. Цього ж дня світова громадськість відзначає і Міжнародний день польоту людини у космос. Рішення про пам’ятну дату «Міжнародний день польоту людини у космос» прийнято на 65 сесії Генеральної асамблеї ООН 7 квітня 2011 року і було присвячено 50-річчю польоту людини у космос.

Ти можеш пишатися, дорогий читач, що ти є нащадком (а може і безпосередньо приймав участь) людей, які брали участь у такій видатній події. Без перебільшення це відноситься до всіх мешканців країн колишнього СРСР, бо насправді вся країна завдяки надзвичайним багаторічним зусиллям здійснила цей фантастичний на той час крок.

До Міжнародного дня авіації і космонавтики в нашій бібліотеці оформлено книжкову виставку «Ми - діти галактики», де ви зможете дізнатися велику кількість нової інформації про освоєння людиною космічного простору.

Також про першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка можеш подивитись ось тут.

Вітаємо з Міжнародним днем космонавтики!

Письменник з ніжною душею.

(До Дня народження Віктора Семеновича Близнеця)

10 квітня 1933 року в багатодітній селянській родині у селі Володимірівка Кировоградської області народився Віктор Близнець. Закінчив школу він з золотою медаллю, вчився і закінчив Київськиий університет імені Т.Г.Шевченко, факультет журналістики.

Після цього Віктор Близнець працював кореспондентом газети «Комсомольська правда», в редакції журналів «Піонерія», «Малятко», і заступником головного редактора видавництва «Молодь».

Перша збірка оповідань Віктора Близнеця «Ойойкове гніздо» вийшла у 1963 році. Після цього виходили повісті «Паруси над степом», «Звук павутинки», «Земля світлячків» та інші. Є у письменника твори і для дорослого читача. Але все-таки найталановитішими і найпопулярнішими залишились його книжки для дітей.

До найвідоміших творів автора відноситься «Женя і Санько». Чи була у твоєму житті таємниця? Чи відбувалось у твоєму житті багато всіляких пригод? Чи довіряли тобі найпотаємніше? Мабуть частково щось і було. А от у головної героїні цієї повісті – п’ятикласниці Женьки - все відбулося одночасно. І почалося все з тієї хвилини, коли вона знайшла у підвалі справжнього живого хатнього чортика Синька. Автор повісті зображує пригоди Женьки, смішні і не завжди безпечні ситуації. У творі переплітається правда і вигадка.

У 1970 році вийшла книжка «Звук павутинки». Герой повісті Льонька, навколишній світ якого населений незвичайними звуками, явищами, істотами. Він бачить срібного чоловічка, чує звук павутинки. Не втратив дитячої здатності бачити і розуміти цей світ і дорослий приятель Льонки Адам.

«Присвячую цю книгу трав’яним коникам , хрущам, тихому дощеві, замуленій річечці – найбільшим чудесам світу, які відкриває для нас дитинство”, – так написав у посвяті до цього твору автор.

Пізніше була написана чудова лірична казка «Земля світлячків». Герої цієї казки живуть в реальному та казковому світі, наповненому різноманітними пригодами та дивами.

Кілька років Віктор Семенович працював над перекладом з давньоруської на сучасну українську мову епосу «Повість временних літ», який було видано в 1980 році.

Герої його творів знають що таке справжня дружба, готові захистити слабого, живуть у злагоді з довкіллям. Таким був і сам письменник. Щирий делікатний з ніжною душею. Людиною закоханою в дитинство, в людей, у природу.

Його твори перекладені на багато мов. У 1988 році письменнику посмертно було присвоєно звання лауреата премії імені Лесі Українки та нагороджений преміями ім. О.Копиленко і М.Рильського.

У 2003 році Міжнародним освітнім фондом ім. Ярослава Мудрого започатковано літературну премію «Звук павутинки» ім. Віктора Близнеця.

Будьте Здорові!

(До Всесвітнього дня здоров’я)

Сьогодні на календарі - 7 квітня, а це значить, що прийшло свято – Всесвітній день здоров’я! Кожен рік у країнах, що входять у Всесвітню організацію охорони здоров’я (ВООЗ), відзначається це свято.

Мета святкування - підкреслити важливість здоров’я кожної людини і людства у цілому. Здоровий спосіб життя сьогодні це вимога часу. Бути здоровим – це актуально, модно і престижно. У цей день проходять різні заходи, присвячені пропаганді здорового способу життя. Кожен рік кампанія проходить під певним девізом. Цього року цей девіз, напевно, присвячений боротьбі з пандемією коронавірусу: «Збудуємо більш справедливий, більш здоровий світ!»

За всіх часів, в будь-якому віці, за будь-якої пори року повсюдно у просторі для усього живого найважливішим за все є здоров’я. А здоров’я слід берегти замолоду.

Тож ми в нашій бібліотеці піклуємося про свого читача та активно займаємося пропагандою здорового способу життя. До уваги читачів пропонуємо книжкову виставку «Чисті руки – запорука здоров’я». Ця виставка зараз дуже актуальна у зв’язку з пандемією. На виставці корисні та цікаві книжки, які розкажуть та покажуть на що здатна людина, котра бажає собі здоров’я. Ця виставка зацікавить будь-кого. А книжкова виставка «Звичка, що вбиває» голосно та впевнено каже «Ні!» усім шкідливим звичкам. Діти будь-якого віку затримуються біля неї часто на довгенько. Якщо ви побажаєте відвідати нашу бібліотеку (на сайті віртуально, чи реально у житті), Вас чекає окрім виставок дружня бесіда та інформ-хвилинка, яка стосується здоров’я.

Найчастіше людина починає замислюватися про свій спосіб життя і здоров’я, коли наздоганяє якась проблема, з’являється якась хвороба чи нездужання. Турбота про своє здоров’я не має бути проблемою, а повинна бути способом життя.

Ось шість найважливіших правил здорового способу життя:

1) Правильне харчування. Більше фруктів, овочів; ніяких гамбургерів, чіпсів та іншої гидоти.
2) Активність. Будьте активними, життєрадісними і відкритими до світу.
3) «Ні!» - шкідливим звичкам.
4) Правильний розпорядок дня.
5) Позитивний настрій. Не зациклюйтеся на невдачах і промахах.
6) Дбайливе ставлення до себе.

Отже старайтесь дотримуватись наступних принципів:

- живіть в злагоді з собою;
- вчиться радіти життю;
- менше хвилюйтеся, а більше посміхайтеся;
- вчиться долати стрес;
Джерело стресу не події самі по собі, а наше сприйняття цих подій.

Важливо пам’ятати:
Якщо хочеш бути щасливим в житті – будь здоровим.
Здоров’я може мати дуже дорогу ціну.

У Всесвітній день здоров’я ми бажаємо всім його надійного збереження.
- Всім хворим – якнайшвидшого одужання.
- Медикам – хорошої матеріальної і технічної бази.
- Всім нам – бути здоровими і життєрадісними.

 

Вітаємо всіх із Благовіщенням!

         7 квітня по церковним оповідкам архангел Гавриїл явився Діві Марії, щоб принести їй благу звістку про народження у неї сина Іісуса, і що він врятує людей від гріхів їх, від вічної погибелі. Благовіщення стало значущою подією для всіх християн світу. З Його народження настала на Землі нова ера, нове літочислення.

         Цього дня було прийнято випускати птахів на волю – традиція символізує звільнення душі від гріхів та святість помислів. Благовіщення також вважається святом весни і загального благоденства в природі. Із ним пов’язано багато народних прикмет – у цей день не можна виконувати будь-яку хатню роботу. День Благовіщення такий святий, що, як кажуть в народі, пташка гнізда не в’є.

Буря гніву народного.

Книга-ювіляр 2021 року.

(До 180-річчя від написання поеми Т.Г.Шевченка «Гайдамаки»)

Перший український історичний роман в віршах «Гайдамаки» це опис подій часів коліївщини, який автор створив виходячи поперед усе з народних спогадів про ті часи. Гайдамацький рух поет описує на прикладі подій 1768 року, коли повстання очолили запорізькі козаки з отаманом Максимом Залізняком. Сам Шевченко виріс у місцевості де проходили основні події повстання і навіть називав себе прямим потомком гайдамака.

Всенародну підтримку руху Шевченко змальовує такими героями, як Ярема Галайда, його наречена Оксана, Максим Залізняк, Іван Гонта та кобзар, і персонажами запоріжців та гайдамак. Та підкреслює такими рядками, як:

«Жінки навіть з рогачами
Пішли в гайдамаки»

Найяскравіший представник українського народу - Ярема Галайда. Він одночасно і потерпає від гнобителів, сирота, босий та майже голий, у відносинах з нареченою Оксаною він чуткий навіть поетичний. Як український народ, Ярема повстає на боротьбу з ляхами та жидами, і скаженіє від моря пролитої крові, жадає помсти. Ярема і не загинув після придушення повстання, як і український народ.

У своїм романі Шевченко показав Велику силу українського повсталого народу і його лють на гнобителів. Руйнівна сила повстання і для держави, і для народу показана спаленими містами, багатьма загубленими життями великою кількістю залишених сиріт. У главі «Гупалівщина» поет з жалем підіймає основні причини, які призвели до протистояння двох слов’янських народів, якими називає заздрість та жадібність, а винуватцями називає ксьондзів та єзуїтів.

У главі «Гонта в Умані» Шевченко розкриває релігійне підґрунтя повстання і майстерно дає зрозуміти читачу, що не можна розпалювати релігійну ворожнечу. Що лють, яка спалахнула від релігійного гноблення, практично не можливо остудити. Лють втопили в морі людської крові:

«Од Києва до Умані
Лягли ляхи трупом».

Гонта – остання опора ляхів в Україні – надвірний козак магнатів Потоцьких перейшов із своїми козаками на бік повсталого народу і клявся різати католиків. Гонта навіть не зупинився коли перед ним стояли малі хлопці католики – сини козацькі (за поемою це взагалі діти самого Гонти), а далі, коли зупинилася вже різанина, зі сльозами на очах поніс ховати хлопців.

А як це перекликається з нашим часом, коли недобросовісні політики знову використовують релігійне питання, щоб поділити український народ. Поет попереджає таких через віки, також попереджає і гнобителів-можновладців (якими і були поляки того часу): не можна так робити, лють народу межі не знає.

Про актуальність твору для свого часу, що боротьба не дійшла справжнього кінця Шевченко підкреслює такими рядками:

«Посіяли гайдамаки
В Україні жито,
Та не вони його жали.
Що мусим робити?
Нема правди, не виросла;
Кривда повиває...»

Цікаво, що на боці повсталих приймали участь і російські офіцери. Шевченко ж жодним словом цього не згадує. Можливо із-за образи, що за часи коліївщини росіяни двічі зраджували повсталих.

«Гайдамаки» викликали багато відгуків, часто суперечливих. Позитивно оцінили поему Є. Гребінка, П. Гулак-Артемовський, Г.Квітка-Основ’яненко. Високо оцінив поему М.Добролюбов. Прихильно поставився до поеми Д.Яворницький та інші прогресивні діячі культури.

Поема Т.Г. Шевченка «Гайдамаки» надихала не одне покоління творчої інтелігенції. Відгомін «Гайдамаків» знаходимо у творах Є. Гребінки, Ю. Федьковича, І. Нечуй-Левицького та іншіх. За мотивами «Гайдамаків» писали музичні твори М. Мусоргський, О. Сєров. Цілу низку музичних творів створив М. Лисенко. Художники І. Їжакевич, В. Касіян також створили низку творів по мотивам «Гайдамаків».

Мотиви поеми використані в кінофільмах І.Каварелідзе «Злива», «Коліївщина», «Прометей».