пʼятниця, 26 лютого 2021 р.

 Український майстер пригодницько-історичного роману.

(До 100-річчя від дня народження Володимира Малика)

         Захоплюючі пригоди в героїчному минулому наших пращурів, занурення у стародавні часи, навіть уявлення себе серед розгортання подій – такі враження залишають по собі прочитані історичні романи Володимира Малика.

         Володимир Кири́лович Малик (справжнє прізвище — Сиченко)  - український письменник, автор пригодницьких та історичних творів, учасник війни, видатний майстер історичного роману - народився 21 лютого 1921 року в селі Новосілки на Київщині в селянській родині. У 1938 році вступив на філологічний факультет Київського університету. Тоді ж почав складати вірші.

         З початком війни Володимир був змушений перервати навчання - пішов у народне ополчення, працював на оборонних роботах під Києвом та Харковом, був поранений, вивезений до Німеччини, де протягом двох років був у концентраційних таборах. Повернувшись на Батьківщину лише в жовтні 1945 року пішов вчителювати у рідну Ясногородську середню школу. Університет Володимир Малик закінчив заочно у 1950 році. Щоб позбавитись переслідуваннь МВС молодий учитель у 1953 році переїхав на Полтавщину, до міста Лубни.

         В Лубнах Володимир Малик починає писати перші історичні оповідання. Одна за одною виходять казки-легенди для молодших читачів «Журавлі-журавлики» (1957 р.), «Чарівний перстень» (1959 р.), «Месник із лісу» (1962 р.), «Воєвода Дмитро», «Микита Кожум'яка», «Червона троянда (1963 р.)».

         Читачам Володимир Малик найбільш відомий, як автор історичних романів. Серед них найпопулярніші тетралогія «Таємний посол» (до якого входять романи «Посол Урус-шайтана» (1968 р.), «Фірман султана» (1969 р.), «Чорний вершник» (1976 р.) і «Шовковий шнурок» (1977 р.)., романи «Князь Кий» (1982 р.), «Чумацький шлях»(1993 р.), «Горить свіча»(1992 р.), «Черлені щити» (1985 р.) та останній роман «Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім».

         До подій сучасності письменник звертається у популярних повістях «Чорний екватор» (1960 р. - про повстання народу Кенії проти англійських колонізаторів у 1952—1956 роках), «Слід веде до моря» (1975 р. - присвячена сучасній школі), «Двоє над прірвою» (1983 р. - про боротьбу радянської молоді проти нацистів в роки Великої Вітчизняної війни), «Новачок» (1965 р. – про звичайного школяра, який не дозволив «Чорним археологам» привласнити дуже кошторисні археологічні знахідки).

         Як літературний критик Малик залишив по собі літературно-критичний нарис «Олесь Донченко» (1971 р.) та низку рецензій на твори українських прозаїків.

          За досягнення в галузі літератури у 1983 році Володимиру Малику була присуджена премія Імені Лесі Українки.

         Сучасники розповідають про письменника як про чесну, скромну та добру людину, яка допомогла багатьом початківцям порадами та вивіла їх на широкий літературний шлях. Все своє життя письменник прожив гідно, у великих творчих та плідних трудах.

         Письменника не стало з нами 31 серпня 1998 року.  У пам'ять про письменника Лубенською міською радою у 2001 р. за пропозицією Фонду імені Володимира Малика «Слово» та редакції газети «Лубенщина» засновано Премію імені В. Малика для відзначення письменників, літераторів, науковців, працівників освіти й культури, журналістів, митців, ділових людей, громадських та державних діячів.










Немає коментарів:

Опублікувати коментар