До річниці бою під Крутами.

На Аскольдовій Могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних молодих...


На Аскольдовій Могилі
Український цвіт —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.


На кого посміла знятись
Зрадника рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка...


На кого завзявся Каїн
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.


Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх

    Бій під Крутами це одночасно і слава і ганьба. Слава тих воїнів, які затримали ворога і тих воїнів, які поклали своє життя захищаючи рідну землю. І ганьба  тих воєначальників, які кинули своїх воїнів без допомоги.

   Перед київським загоном стояла задача затримати ворога  хоча б на добу і вони затримали. Як казали учасники подій при відступі один загін геть забули, і він потрапив прямо до ворога. А в загоні тому були студенти, які ще і воювати не вміли, а тому потребували пильної уваги воєначальників. А їх залишили, і це ганьба. А може була і зрада, про яку пише поет у своєму вірші…