Люди миру, на хвилину встаньте!

(До 76 річниці бомбардування Хіросіми)

76 років тому - 06 серпня 1945 року - сталася одна з найбільших трагедій в історії людства і одночасно найбільший злочин. Близько 08:00 за місцевим часом на японське місто Хіросіма було скинуто ядерну бомбу. Квітуче місто миттєво претворилося на руїни. Кількість загиблих від безпосереднього впливу вибуху склала від 70 до 80 тисяч людей, а загальна кількість загиблих від наслідків вибуху склала 286 818 людей на 31 серпня 2013 року.

Через три дні - 09 серпня 1945 року - злочин повторився. На цей раз ядерна бомба впала на японське місто Нагасакі і наслідки були трохи менші,  що обумовлено точністю бомбометання: ще одне місто майже повністю зруйновано; підчас бомбардування та протягом короткого часу після нього загинуло від 60 до 80 тисяч людей; від наслідків вибуху кількість загиблих склала 162 083 людини на 31 серпня 2013 року.

Японія знаходилася в стані війни з США. Чому ж це злочин? Тому, що вбивство цивільних на будь-якій війні, це є військовий злочин. А більшість загиблих були звичайними цивільними, в тому числі багато дітей і жінок, серед яких було чимало вагітних.

Навіщо згадувати про ці страшні події? Як вчить нас життя, той, хто погано пам’ятає історію, звичайно стикається з її повторенням.

«Люди мира, на минуту встаньте!»

Також про напад нацистської Германії на СРСР можна подивитись ось тут. 

Пізнавай світ разом з «Міні-енциклопедією».

Знайомимо з новинками

Представляємо нашим допитливим читайликам серію книжок «Міні-енциклопедія». В нашій бібліотеці є чотири чудові книжки цієї серії.

Упізнати 50 космічних об'єктів ти зможеш за допомогою кольорових фотографій та малюнків із зрозумілими поясненнями довідника «Всесвіт. 50 найвідоміших космічних об’єктів», а заодно дізнатися з книги основну інформацію про ці об'єкти і детальні відомості.

Розпізнати 50 найвідоміших мінералів і гірських порід можна навчитися за допомогою кольорових зображень довідника «Мінерали та гірські породи. 50 найвідоміших різновидів», а також ознайомитися на його сторінках з детальною інформацією щодо їхніх головних характеристик.

Відрізняти 50 найвідоміших різновидів коней і поні та скласти враження про головні характеристики кожного різновиду тобі допоможуть кольорові зображення і супровідна детальна інформація довідника «Коні і поні. 50 найвідоміших різновидів».

А використовуючи кольорові зображення довідника «Птахи наших садків. 50 найвідоміших різновидів», ти станеш легко розпізнавати 50 видів пташок, які зустрічаються у садках, і звичайно зможеш почерпнути з книги детальну інформацію про них.

І, зрозуміло, ти зможеш розповісти про все це своїм друзям! Тож не гай часу, бо наші читачі вже пильно придивляються до цих книжок. Приходь швидше!

Також про надходження нових книг до нашої бібліотеки можна подивитись ось тут.

Анонс заходів на серпень.

02,08 - Інформаційна година «Герб міста Катеринослава».
12,08 – Діалог спілкування «Який я? Яким я хочу бути?»
19,08 – Час духовного розвитку «Три серпневі Спаса».
20,08 - Книжкова виставка «Ми - є діти України».
28,08 - Експрес-вікторина «Відкрий для себе Україну».

 

Літо з книгою.

Літо - це без сумніву найулюбленіша пора року для дітей. Можна гуляти з друзями, грати, купатися в річці, озері або ставку і взагалі багато чого робити, на що не вистачає часу протягом навчального року.

Ну ось ти нагулявся і набігався, чи наприклад пішов дощ, якими так багато нинішнє літо. Що робить? Звичайно почитати улюблену книгу! А де більш за все цікавих книг? Правильно, в бібліотеці.

Багато наших читачів постійно відвідують бібліотеку і влітку,  щоб дізнатись про щось цікаве, взяти наступну книгу автора, який сподобався раніше, чи взяти книжку по шкільній програмі, бо вже закінчується другий місяць літа, а в навчальний рік часу значно менше. Вони обов’язково уважно продивляються книжки з нових надходжень і знаходять щось цікаве для себе.

І ти не забувай про книгу! Бо читання тільки спочатку важкий процес, а в подальшому воно приносить багато користі й насолоди. Тож приходь, бібліотека чекає на тебе!

Також про відвідування бібліотеки літніми шкільними таборами ви можете подивитись ось тут.

Святий рівноапостольний князь Володимир та Хрещення Русі.

Розповсюдження християнства на Русі почалося задовго до тих подій, яким присвячена ця стаття.

Відповідно до церковного переказу, в I столітті з проповіддю християнства на наших землях побував апостол Андрій Первозваний, який зупинився на нічліг на київських пагорбах, а вранці встав і сказав, що бачив на цьому місці багато церков християнських і на честь цього встановив хрест. Після чого пішов вгору по Дніпру й дійшов до Ільмень-озера.

Після цього через декілька століть дружина Аскольда і Діра ходила на Константинополь. Місто, залишившись без гарнізону, могло бути легко захоплено слов’янами. Завдяки чудесному заступництву Богородиці вчинилася буря, яка поламала суда слов’ян, і вони відступили. Здивовані дружинники виявили бажання хреститися, і патріарх Фотій послав їм єпископа та створив єпархію "Росія". Ці події називають «Фотієвим хрещенням» Русі.

Наступною визначною подією було хрещення княгині Ольги у 957 році, яка перша з правителів Русі прийняла християнство. Ольга приклала багато зусиль для розповсюдження християнської віри на Русі. Вона почала будувати кам’яні церкви і церков назвала її святою рівноапостольною. Окрім Ольги такої честі удостоїлися ще тільки п'ять святих жінок у християнській історії. Але ж всім цим подіям не вистачало масовості, яку надав розповсюдженню християнства на Русі святий рівноапостольний князь Володимир.

Володимир – третій син Святослава - одержав в уділ від батька м. Новгород. Навіть не так. Це новгородці витребували у князя Святослава Володимира собі на княжіння. Володимиру на той час було десь років 10, але ж до нього з раннього дитинства був приставлений Добриня, який був йому за вихователя і наставника та ще й рідним братом його матері Малуши, тобто рідним дядьком. 

 Через декілька років після смерті Святослава почалася міжусобна ворожнеча між його синами. Старший Ярополк вбив Олега і Володимир злякавшись втік за море у варязькі землі, де набрав військо і повернувся до Новгорода, вигнавши посадника Ярополка. Далі Володимир захопив Полоцьк, який перейшов на бік Києва, де розправився з сім’єю правителя князя Рогволода, силоміць оволодів нареченою Ярополка княжною Рогнідою і далі пішов війною на Ярополка. За допомогою підкупу і хитрощів Володимир виманив брата з Києва і заманив на переговори, де і вбив. Після чого став Володимир київським князем.

Володимир був справжнім державним мужем, повертав втрачене під час смути та розширював межі держави. Перші роки свого княжіння Володимир був завзятим язичником, будує язичницькі капища та навіть переслідує християн. Саме під час переслідування християн Феодора Варяга і сина його Іоанна князь Володимир замислився над вірою свого народу. Феодор Варяг на диво довго мужньо протистояв великому натовпу розлючених киян, захищаючи свого сина Іоанна.

Розуміючи, що для єдності держави, тим більше такої великої, краще сповідувати єдиного бога князь Володимир починає пошук іншої релігії. Він уважно вислуховує послів від представників різних релігій та відкидає їх одну за одною. Магометанам він каже: «Вино є введення для руських; не можемо бути без нього». Німцям відповів: «Йдіть назад; батьки наші не приймали віри від папи». Юдеїв князь запитав: «Де ваше вітчизна?» «В Єрусалимі, - відповіли вони, - але Бог у гніві своєму розкидав нас по землях чужих». «І ви, яких карає Бог, дерзаєте вчити інших? – сказав князь -  Ми не хочемо, подібно до вас, позбутися своєї вітчизни». Тільки проповідь грецького безіменного філософа сподобалася Володимиру, і він відпустив його з дарами і великою пошаною.

Князь Володимир зібрав на раду бояр та міських старців та вимагав їх поради. «Государ! - сказали бояри і старці, - Кожна людина хвалить віру свою: якщо хочеш обрати кращу, то пошли розумних людей в різні землі, випробувати, який народ гідніше поклоняється Божеству». Посли, побувавши в різних країнах на богослужіннях, повернулися захоплені грецьким богослужінням. Ще раз спитавши бояр і старців князь почув у відповідь: «Коли б закон грецький не був кращим за інших, то бабця твоя, Ольга, наймудріша з усіх людей, не надумала б прийняти його». Тоді князь Володимир вирішив обрати християнство.

 Хрещення свого народу Володимир вважав видатною подією, тому бажав блиску та величі. До того ж князь вважав, що тільки царі грецькі і патріарх гідні передати його народу статути нового богослужіння. Гордість його не дозволяла йому смиренно просити хрещення, він вирішив «завоювати» нову віру.  Князь Володимир з великим військом спустився по Дніпру і обложив грецьке місто Корсунь, яке відчайдушно оборонялося, доки руси не відвели воду. Тоді, оволодівши містом князь Володимир вимагав від імператорів константинопольських руки їхньої сестри Ганни. Імператори відповіли, що він може одружитися на ній тільки у разі хрещення.

Великий князь Володимир із радістю прийняв святе хрещення, отримавши за дружину сестру імператорів та сонм ієреїв для розповсюдження віри християнської. Під час хрещення князя відбулося його чудесне одужання, і вражені бояри прийняли нову віру разом з їх государем.  До Києва Володимир Великий привіз також мощі святих угодників Божих.

Підготовку до хрещення свого народу князь почав з повалення ідолів, яких поламали, порубали, або ж попалили, а ідола Перуна скинули у Дніпро і відштовхували від берегів аж до дніпровських порогів. Наступного дня Володимир велів оголосити в місті, щоб всі люди йшли хреститися. Таким чином відбулося масове хрещення киян. Прийнято вважати, що це сталося 15 липня (28 липня за новим стилем) 988 року в місці де річка Почайна впадала в Дніпро. Цю подію прийнято відзначати, як хрещення Русі, хоча хрещення інших руських земель проходило поступово і розтягнулося аж до XII століття. Хрещення супроводжувалося спротивом, який носив не антихристиянський, а скоріше антикиївський характер.

Князь Володимир же до кінця днів своїх завзято будував церкви і розбудовував нову християнську державу, яка вже наступного століття стала одною з потужніших і впливовіших в Європі. За ці свої подвиги і отримав князь Володимир від церкви ім’я святого рівноапостольного князя.

В нашому місті є православний храм освячений на честь святого рівноапостольного князя Володимира при якому відкрито пам’ятник хрестителю Русі.

  До річниці Хрещення Русі в бібліотеці створено добірку книг, з яких можна дізнатися цікаві деталі цих подій.

Вітаємо з річницею Хрещення Русі!

Також про виникнення української писемності ви можете подивитись ось тут.

Майстер дитячої книги з Наддеснящини.

(Василю Чухлібу до 80-річчя від дня народження)

«Дорогий юний читачу! З великим задоволенням я рекомендую тобі прочитати уважно цю книжку. Її написав письменник Василь Чухліб, твори якого полюбилися і дорослим, і дітям.

У цього письменника свій стиль і своє бачення світу. Він володіє рідкісним даром писати коротко, а показувати багато, уміє розповісти, цікаво й хвилююче, навіть поетично, про речі, на перший погляд, звичайні, буденні. Кращі з його творів зібрані у книжці «Олень на томи березі».
Ю́рій Збана́цький

Ми почали цю статтю зі слов українського письменника, кінодраматурга, Героя Радянського Союзу, командира партизанського об’єднання Ю́рія Збана́цького. Саме до його загону прийшли під час війни батьки Василя з маленьким хлопчиком. Васильку тоді було близько двох років. Збанацький, який знаходив вільну хвилину, щоб погратись з хлопчиком, мабуть залишив нам найранніше описання Василя: «При нагоді, у вільний час брав я малого на руки, вичукикував, підкидав його вгору. Василькові ця гра дуже подобалась. Він усміхався, довірливо простягав мені згори рученята. Сміявся хлопчик дуже рідко, час той вимагав серйозності, не до сміху було».

Василь Васильович Чухліб - радянський і український письменник, журналіст, громадський діяч, літературознавець, член Спілки письменників та Спілки журналістів СРСР і України. Лауреат державної премії імені Лесі Українки - народився 19 липня 1941 року в с. Гнилуша (нині Лебедівка) Чернігівської області в сім’ї сільських вчителів.

Після війни сім’я переїхала у наддеснянське село Соколівку, де Василь закінчив семирічну школу, а десятий клас закінчив у старовинному місті Острі. Під час навчання перший вірш Василя Чухліба опублікувала районна газета «Правда Остерщини», а коли Василь закінчив школу його запросили в редакцію цієї газети. У 1958 році Василь Чухліб був визнаний найкращим робсількором «Правди Остерщини».

Протягом 1962-1966 років майбутній письменник навчався в КДПІ ім. Горького був старостою Літературної студії інституту, став одним з ініціаторів і організаторів спеціальної сторінки в інститутській газеті, яка відображала творчу діяльність членів літературної студії «Вітрила».

Після закінчення інституту Василь вчителював і працював журналістом у м. Добропілля Донецької області, а потім разом з сім'єю переїхав до м. Українка Обухівського району Київської області. Тут Василь Васильович працює зав. відділом сільського господарства та масової роботи газети «Зоря Жовтня». У 1970 — 1985 роках Василь Чухліб на громадських засадах керував Літературною студією ім. Андрія Малишка (м. Обухів).

Мініатюри, новели та оповідання В. Чухліба друкувалися в різних періодичних виданнях, доки на нього не звернули увагу в видавництві «Молодь». У 1975 році побачила світ перша книга мініатюр «Червоні краплі вишень». З 1977 року Чухліб член Спілки письменників і Спілки журналістів СРСР і України. У 1978-1996 роках - заступник головного редактора видавництва «Радянський письменник» («Український письменник») в Києві.

Головні герої оповідань Василя Чухліба діти, поруч з ними — дорослі, а також звіряти, птахи. квіти — герої казок. Десна їх усіх об’єднує і дітей, і дорослих, і мешкаців лісу, гаю і лугу, всіх радує і напуває своєю солодкою водою. Твори його невеликі за обсягом, але на диво ємні, насичені великим змістом. Більшість з новел В. Чухліба є автобіографічними. Образи їх персонажів зображені письменником з особливою любов'ю. Вони непосидючі, кмітливі і допитливі, з цікавістю пізнають світ, вчаться дружити і допомагати старшим. Любляча мама, працьовитий батько, мудрі і життєрадісні дідусь і бабуся - це те середовище в якому дітям затишно. Малюкам розкриваються таємниці природи, багато невідомих фактів зі світу рослин і тварин. Письменник запрошує дітей пильніше поглянути навколо і вчить їх любити свою малу батьківщину - бути в лісі, лузі або на ріці не пасивними спостерігачами, а добрими помічниками всьому живому.

Найпопулярнішими серед читачів книжки В.В.Чухліба «Безкозирка», «Пісня тоненької очеретини», «Жарини на снігу», «Лелеки над татовим полем», «Сопілкарик з джмелиного оркестру» та інші. Багато творів цього письменника увійшли до шкільної програми, букварів та читанок. Твори Василя Чухліба видавалися за кордоном, перекладалися англійською, азербайджанською, білоруською, казахською, литовською, російською та словенською мовами. Василь Чухліб є лауреатом літературної премії ім. Наталі Забіли 1988 року. А в 1996 році йому присуджено літературну премію ім. Лесі Українки за збірки оповідань і казок «Олень на тому березі» (1987 рік), «Куди летить рибалочка» (1991 рік) та «Колискова для ведмедів» (1995 рік). В нашій бібліотеці також чимало книг Василя Чухліба, і ми запрошуємо вас до приємного знайомства з творами автора.

На жаль 20 листопада 1997 року письменника не стало з нами Але його поетичну прозу, написану з великою любов’ю до всього живого, продовжують читати і діти, і дорослі.

Закічинчити статтю також хочеться словами Ю́рія Збана́цького: «Розповідаючи у багатьох оповіданнях цієї книжки про дітей війни, про ті жарини, що не згасли на холодному снігу, письменник Василь Чухліб тим самим закликає берегти мир на землі, творити й плекати довічно наш неповторний, наш прекрасний веселковий світ».

Також про майстриню казок родом із Полтави ви можете подивитись ось тут.

Казкар з Рудного Алтаю.

(Олександру Волкову до 130-річчя від дня народження )

Чи вірите ви, що на світі існують чарівники та феї? Хочете ви попасти у чарівну країну? Еллі, Тотошка і її друзі мріяли про це. Герої книг Олександра Волкова стали одними з улюбленіших у читачів дитячого та юнацького віку.

Олександр Мелентійович Волков народився у 1891 році в Усть-Каменогорську в сім’ї військового фельдфебеля і кравчині. Читати навчився у три роки. З дитинства любив казки. У 12 років закінчив першим учнем Усть-Каменогорське міське училище. Навчався в Томському вчительському інституті. Працював вчителем в старовинному алтайському місті Коливані, а після в Усть-Каменогорську в училищі.

У 1926 році переїхав до Ярославля, де працював директором школи. Одночасно заочно закінчив математичний факультет Ярославського педагогічного інституту. У 1929 році переїхав до Москви, де за сім місяців закінчив курс і здав екстерном іспити на фізико-математичному факультеті Московського університету. І далі протягом двадцяти років з моменту заснування, викладач, потім - доцент кафедри вищої математики Московського інституту кольорових металів і золота.

Волков був енциклопедично освіченою людиною, добре знав літературу, історію. Олександр оволодів німецькою і французькою мовами. Для того щоб вивчити англійську мову йому принесли книгу Лаймена Френка Баума «Дивовижний чарівник з країни Оз». Олекандр прочитав книгу, розповів своїм дітям і вирішив перекласти та назвав її «Чарівник смарагдового міста». Перероблену книгу він показав С.Я.Маршаку, який схвалив її і передав у видавництво.

Книгу було надруковано і вона викликала неабиякий інтерес читачів. Волков одержав велику кількість листів, у яких діти вимагали продовження книги і нових казок з улюбленими героями.

Хто вже знайомий з Еллі, Тотошкою, Страшилою, Залізним Дроворубом і Левом-Боягузом, той неодмінно захоче узнати що з ними сталося в подальшому. Так з’явилися «Урфін Джюс та його дерев’яні солдати», «Сім підземних королів», «Вогняний бог Марранів», «Жовтий туман», «Таємниця покинутого замку».

З 1941 року Волков член Спілки письменників СРСР. Не дивлячись на велику популярність «Чарівника смарагдового міста», Волков відомий також як автор історичних романів: «Дивна куля», «Царгородська полонянка», «Два брати», «Зодчі» та інші. Також автор пише науково-популярну книгу «Земля й небо». Книги Олександра Мелентійовича Волкова видані на багатьох мовах світу. Загальний тираж його творів , перевищив 25 мільйонів екземплярів.

Ось таким був дитячий письменник, автор улюблених і популярних книг. На жаль у 1977 році письменника не стало з нами, але ж його книги живуть серед нас і підкорюють серця нових читачів.

До ювілею письменника зроблено невеличку добірку його книг, яка чекає знайомства з тобою, наш читач, і неодмінно сподобається тобі.

Також про українську майстриню казок ви можете подивитись ось тут.