Катастрофа 1941-го.

(До 80-річчя з дня нападу нацистської Німеччини на Радянський Союз)

Дорогі друзі! 80 років тому 22 червня 1941 року близько 4-ї години ранку Гітлерівська Німеччина віроломно напала на Радянський Союз, у складі якого знаходилась тоді Україна. Почалась Велика Вітчизняна війна, в ході якої було зламано хребет нацистській гадині, і вщент розгромлена фашистська Німеччина підписала беззастережну капітуляцію. Але все це тільки через довгі 4 роки. А початок війни насправді був руйнівним і катастрофічним для Радянського Союзу.

В перші дні війни було нанесено непоправного удару по Західному фронту, що призвело до швидкого відступу і втрати величезних територій, великих людських жертв і втрати великої кількості військової техніки, боєприпасів і т. ін.

Поразка перших днів війни також в подальшому стала причиною поразок та відступу 1942 року. А чому все сталося саме так? Виділяють декілька вагомих причин цієї поразки.

Перша - це те, що частини Червоної Армії не були приведені до повної бойової готовності, тобто не могли практично по першому сигналу вести ефективні бойові дії. Це в свою чергу було викликано тим, що радянське керівництво якомога довше відтягувало початок війни, бо ще не були повністю укомплектовані армійські частини технікою, людьми, боєкомплектом і т. ін. Тому керівництво країни боялося спровокувати німецьку сторону такими діями. Сам наказ про перехід до повної бойової готовності поступив вже 22 червня, що вже було запізно, а в більшість частин взагалі не поступив. Тільки Військово-Морський флот СРСР більш-менш перейшов до повної бойової готовності, завдяки мірам прийнятим його командуванням заздалегідь.

Також небезпідставно вважалося, що у 1941 році вже не буде нападу з боку Німеччини, бо упущено вдалий час, і вермахт не зможе закінчити заплановані операції.

Другою причиною є не правильний вибір напрямку ймовірного головного удару противника. Вважалося, що головного удару німці завдадуть південніше Полісся, щоб відрізати Україну, Донбас, та можливо Кавказ від основної території країни. Тому найпотужнішим був Київський особливий військовий округ, який і знаходився на цьому напрямку. Південно-західний фронт добре опирався, в той час коли Західний фронт було практично знищено.

Третя причина – не правильне розуміння стратегії так званого «бліцкригу». А саме те, що наступ може відбуватися тільки в умовах значної чисельної переваги і в першу чергу переваги у повітрі, тому стратегія контрнаступу або неможлива зовсім, або ж можлива при умові необхідної кількості підготовленої для цього авіації.

Четвертою також вагомою причиною є відсутність зв’язку. Як доводять історичні дослідження, зв’язку не було також і тому, що підготовлені нацистами диверсійні групи заздалегідь встановили місцезнаходження лінії зв’язку і с початком війни їх перерізали, чому війська не могли одержувати накази та докладати обстановку. А в умовах швидких змін офіцери зв’язку не встигали своєчасно передавати накази.

П’ятою вагомою причиною є нестача офіцерських кадрів. Відомо, що Радянський Союз успішно готувався до війни ще з кінця двадцятих років. Було проведено індустріалізацію та колективізацію, розроблено багато нової передової зброї та вироблено її велику кількість. Але ж зброя сама не воює. Потрібно було підготувати достатньо кваліфікованих фахівців, переважно офіцерів. При цьому система військової освіти не встигала, тому кількість досягалася шляхом зниження якості освіти. Наприклад, льотчика готували спочатку 2 роки, потім півроку, а у 1941 році взагалі 3 місяці.

Були і інші причини менш вагомі Всі вони разом привели до віськової катастрофи 1941 року та її наслідків і втрат, які зазнала кожна сім’я в СРСР, а ще більше на окупованих територіях, серед яких і Україна. Зруйнована промисловість інфраструктура та житловий фонд, знищення більшості лікарень та шкіл, різке зменшення населення. За офіційною статистикою населення зменшилося на 9,5 мільйонів, тобто загинув кожний четвертий. Але ж ці дані не враховують народжених на окупованій території, а це значить, що загиблих було ще більше. Ця війна відкинула Україну в її розвитку десь років на двадцять назад.

Тому ми, нащадки тих, кому довелося перенести ці страшні події, повинні завжди пам’ятати що принесла нам ця війна, пам’ятати її героїв, які здобули мир навіть ціною свого життя, для того, щоб не допустити повторення цього жаху знову.

Також про перемогу у Великій Вітчизняній війні можна подивитись ось тут.