З Катеринослава у Дніпропетровськ.

Цікаве з історії міста.

(До 95-річчя перейменування м.Катеринослава у Дніпропетровськ)

«Дніпро хмаркам всміхається сріблисто,
А ти над ним, як дивна дивина…
Не пізнаю тебе, славетне місто,
Бессмертне місто сталі й чавуна.»
(В.Сосюра)

Відомо, що наше місто було засновано князем Потьомкіним у 1776 році на лівому березі Дніпра в місці, де річка Кільчень впадає в річку Самару, і носило назву Катеринослав на честь святої Катерини, яку вважала своєю покровителькою російська імператриця Катерина II. З-за не вдалості вибору місця – постійні повені і заболоченість, яка породжувало масові захворювання малярією – у 1784 році було видано імператорський указ про перенесення міста на правий беріг ріки Дніпро, де у 1786 році почалося будівництво нового міста без зміни назви.

Майже 150 років за виключенням 1796 – 1802 років (час царювання Павла I), коли воно було перейменовано на Новоросійськ, місто носило назву Катеринослав.

Через декілька років після Жовтневої революції більшовики почали перейменування міст, назви яких пов’язували з царизмом. Таким чином у 1924 році Катеринославським губвиконкомом було прийнято рішення про перейменування міста в Червонодніпровськ, але затвердження його ВУЦВКом чомусь затягнулося. І лише у 1926 році на нову вже пропозицію Катеринославського окружного з’їзду рад місто, постановою ЦВК СРСР, 20 липня отримало назву Дніпропетровськ на честь відомого більшовика- революціонера Г.І.Петровського.

Саме з цією назвою місто досягло найбільших успіхів у своєму розвитку. Мабуть тому більшість жителів міста й не бажали перейменування.

Також про відкриття першої в Укоаїні дитячої залізниці ви можете подивитись ось тут.

Не забуваймо про читання! Біібліотека чекає на вас.

Дорогі друзі! Вже минула середина літа, час летить швидко. Не встигнеш озирнутись, як літо закінчиться. Треба поквапитись, перечитати більшу частину книг за шкільною програмою, бо в навчальний рік вже не буде так багато часу.

Багато наших читачів саме так і роблять. Ходять, беруть книжки, читають, повертають і беруть наступні. До того ж багато хто з наших читачів оцінили мікроклімат у бібліотеці. І коли на вулиці нестерпна спека , вони приходять відпочивати до бібліотеки, де приємна природна прохолода, грають у шашки, чи інші ігри, читають, спілкуються, навіть заходять із своїми домашніми улюбленцями.

У бібліотеці оформлена виставка-панорама «Ювілейна палітра дитячої книги», присвячена книгам-ювілярам 2021 року. Виставка користується попитом наших читачів.

А ось наш постійний читач записав відеоролик у бібліотеці, де рекомендує книжку, навіть серію книжок, яка йому сподобалася. Втім дивиться самі.

Також ви можете подивитись про відвідування бібліотеки літніми шкільними таборами ось тут.

Хто живе в тобі.

Знайомимо з новинками

Ти ніколи не буваєш на самоті. Ніколи-ніколи. А все тому, що просто зараз у твоєму тілі живуть трильйони мікробів. «Нічого собі!» - вигукнеш ти. Спокійно, без паніки! Більшість твоїх супутників - безневинні та приязні крихітки, які допомагають тобі перетравити їжу, засвоїти вітаміни й дати відсіч мікробам-поганцям. А тепер уяви собі, як воно - на місці мікроба. Твій організм для нього - цілий світ: від просторих рівнин твоєї шкіри до каньйона-пупця і аж до кишечника - столиці людського мікробіому. Річ утім, що люди й мікроби уже так довго співіснують разом, що не можуть вижити одні без одних.

Ця книжка, написана на основі найсвіжіших наукових фактів, розповідає пізнавальну й дуже веселу історію про хороших, поганих (і навіть про кількох злючих) мікроскопічних організмів, які живуть усередині тебе й на тобі. Про хвороби, віруси, чи варто оголошувати війну проти мікробів, звідки вони беруться в нашому тілі, що таке мікробіом і ще багато цікавого та корисного для допитливих юних читачів і навіть для їх батьків. Особливо ж актуальна книга під час епідемії, яку вже другий рік не може подолати наша країна.

Також про нові книги нашої бібліотеки можна подивитись ось ось тут.

Апостоли Петро та Павло.

         12 липня (східна церква 29 червня за старим стилем, а західна церква 29 червня за новим стилем) християни відзначають День святих, славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла. День пам'яті двох апостолів відомий з часів раннього християнства і відзначався в Римській імперії, як на Сході, так і на Заході.

За церковним переказами, святі первоверховні апостоли Петро і Павло прийняли святе мучеництво в один день. Апостол Петро був розіпнутий головою вниз, апостол Павло, як римський громадянин, не міг бути покараний через розп'яття на хресті, і йому відрубали голову мечем.

Початок життя Петра і Павла зовсім різний. Петро був серед перших разом із братом його Андрієм, кого призвав Христос, постійно був поряд із Христом, навіть під час таких подій, як Преображення Господнє і воскресіння доньки начальника синагоги Іаіра. Петро перший назвав Христа сином Божим, за що у відповідь він – Симон Іонін - за свою віру отримав ім’я Петро (тобто камінь). Петро разом з Іоаном першими серед апостолів були у гробі Господньому та увірували у Воскресіння Христа та затвердив у вірі інших.

Павло ж починав з того, що був переконаним фарисеєм і навпаки переслідував Церков Христа, навіть стеріг одяг тих, хто вбивав святого Стефана і схвалював їх дії і далі старанно гнав послідовників Христа. Але ж тільки до його зустрічі з Христом, яка сталася коли він (Савл з Тарсу) їхав до Дамаска гнати там послідовників Христа.

А далі вже бачимо тільки те, що по’єднує цих двох апостолів. Петру Господь посилає видіння, щоб дати зрозуміти, що язичники теж можуть бути членами Церкви Христової, а Павлу каже: «Йди, я пошлю тебе далеко, до язичників». Петру Христос каже: «Паси агнців моїх», про Савла ж каже: «Я покажу йому, скільки має він постраждати за Ім'я Моє». Членів антіохійської церкви, де проповідував Савл із апостолом Варнавою вперше стали називати християнами. Від Петра та з його слів ми отримали 2 послання та Євангелія від Марка і від Луки, а від Павла 14 послань, і ці книги складають більшу частину Нового Завіту.

Обидва апостоли добре попрацювали на ниві Христовій, створили багато церков та привели до Христа багато людей, за що і отримали своє звання первоверховних.

Вітаємо з Днем Петра і Павла!

Наш земляк, званий ЧЕМЕРИСОМ.

(До 85-річчя від дня народження)

Липень 1936 року багатий на видатні події пов’язані з Дніпропетровщиною. Ще продивляються нашу статтю про «Малу Сталінську залізницю», ювілей якої відзначали 6-го липня. А 8-го липня народився Валентин Лукич Чемерис - радянський і український письменник та журналіст, лауреат Міжнародної премії Українського козацтва "Лицарське перо", який довгий час жив та працював у Дніпропетровську.

Валентин Чемерис народився 8-го липня 1936 року на Полтавщині в селі Заїчинці, Семенівського району. В 1953 році Валентин переїжджає до Дніпропетровська у зв’язку з хворобою, від якої лікувався у лікарні ім. Мечнікова. Тут він закінчує середню школу, якийсь час працює у радгоспі «Нижньодніпровський», потім на металургійному заводі ім. Комінтерну.

З початку 60-х років Валентин Лукич починає писати статті до гумористичних журналів та йде вчитися до Літературного інституту імені А. М. Горького у Москві, який закінчує у 1971 році. З 1989 по 1993 рік був головою в Дніпропетровській організації Спілки письменників України. У 1993 році переїхав до Києва, де працював головним консультантом в Адміністрації Президента України. У 1996-2001 роках був секретарем Національної спілки письменників України, а також членом Президії і Вищої Ради спілки. Також працював у редакціях багатьох газет, в тому числі «Знамя юности» і «Літературна Україна».

В літературі Чемерис залишив свій слід, як письменник-гуморист, його твори публікувалися у таких виданнях як «Дніпро», «Вітчизна», «Крокодил», «Перець», «Україна» та ін. під псевдонімами В.Заїченський та Сидор Хоролець і ставав лауреатом республіканської премії в області сатири і гумору імені О.Вишни, літературної премії ім. Ф.Маківчука, ім. С.Олійника, гумористичної премії Одарки і Карася.

Також відомий Валентин Лукич як дитячий письменник, а його повість "Аравійська пустеля", роман "Ольвія, оповідання "Три секунди на вибір" та гумористична повість «Вітька + Галя, або Повість про Перше кохання» вивчаються за шкільною програмою.

Вагомий вклад в українську літературу Валентин Чемерис вніс як автор історичного роману. Найбільш відомі такі його твори, як "Ольвія"(1983 рік), «Марина Чурай» (1997 рік), "Генерали імперії"(2005 рік), "Марина - цариця Московська"(2009 рік), "Трагедія гетьмана Мазепи"(2015 рік), роман-есе: "Ярославна"(2011 рік), "Сини змієногой богині"(2006 рік), " Аравійська пустеля "(2016 рік),"Анна Київська - королева Франції" (2016 рік) та інші.

За романи з історії України "Фортеця на Борисфені " та "Ордер на любов" Чемерису у 2008 році присуджена Міжнародна премія Українського козацтва "Лицарське перо", а за історичний роман про гетьмана Петра Дорошенка "Без права повернення" у 2009 році - літературна премія імені Івана Мазепи.

Всього автором написано більше ніж 80 творів. Нажаль у 2016 році Валентина Чемериса не стало з нами, але ж його твори продовжують публікуватися.

До ювілею письменника в нашій бібліотеці зроблено невеличку добірку книжок Валентина Чемериса, тож запрошуємо ознайомитися з творчістю відомого дніпропетровчанина.

Перша в Україні дитяча залізниця.

Цікаве з історії міста.

(до 85-річчя відкриття)

Мабуть кожна дитина м. Дніпра (і дорослі, коли були дітьми) прилеглих міст і сіл хоч один раз катались на Дніпровській дитячій залізниці. Сідали хоч і у великий, але ж не такий великий, як на великій залізниці, вагон і дивилися, як у вікні під мірний стукіт коліс мимо пропливав знайомий парк з його доріжками, тунелями, атракціонами і відвідувачами. А керували цією залізницею – і це дивно - хлопчики та дівчатка, хоч і трохи старші за тебе, але ж точно не дорослі.

6-го липня цього року Дніпровська дитяча залізниця відзначає 85-річний ювілей. Жителі міста можуть сміливо пишатися дитячою залізницею, яка у далекому 1936 році, коли вона була збудована, була першою в Україні та другою в світі і СРСР дитячою залізницею. Проектували дорогу виключно діти, остаточний проект затвердили комсомольці Дніпропетровського інституту інженерів транспорту. Будівництво почалося навесні 1936 року і закінчилося 6 липня того ж року, коли і відбулося відкриття залізниці. Будувалася дорога, як і всі довоєнні малі магістралі, методом комсомольських суботників.

Дорога включала в себе 2 станції Жовтень і Комсомольськ і платформу Депо імені Чапаєва, поряд з якою розташувалося вагонно-локомотивне депо, мала довжину 1,6 км (більше тбіліської ) і була обладнана телеграфним радіозв'язком, а на станціях був гучномовний зв'язок. Були побудовані два тунелі, протяжністю 10 і 30 метрів, яким дали імена Пушкіна і Маяковського. Перша назва дороги – «Мала Сталінська залізниця».

Не менш цікава історія виникнення у дороги рухомого складу. Відповідних локомотивів і вагонів поблизу знайти не вдалося. У зв'язку з цим на Дніпропетровському паровозоремонтному заводі комсомольцями було побудовано паровоз ЮП-3-01 (Юний піонер), а також 6 двовісних вагонів. У 1938 році Мала Сталінська отримала у подарунок новенький паровоз серії 159, який також був перейменований у «Юний Піонер» і отримав позначення ЮП-4-12.

Під час війни дорогу було розграбовано та зруйновано, а перший локомотив залізниці отримав значні пошкодження та не підлягав ремонту. Дорогу відновили. У 1958 року на дорогу прибув тепловоз ТУ2-172, а також 3 вагони Pafawag. У 1972 році на дорогу надійшов ще один тепловоз - ТУ2-134. З цього моменту паровоз і старі вагони стали використовуватися рідше. У 1996 році паровоз був переданий на вузькоколійку у Вигоді (Прикарпаття).

Дніпровська дитяча залізниця це також позашкільний навчальний заклад, який знайомить школярів із залізничними спеціальностями. Досягнувши певних успіхів в оволодінні знаннями з основних залізничних спеціальностей дітям надається можливість застосувати знання на практиці в управлінні залізницею.

Діти поділені на 5 змін юних залізничників, що загалом складають близько 700 вихованців. Очолює роботу змін орган самоврядування - Рада юних залізничників, яка разом з інструкторами контролює роботу своїх колег і допомагає справлятися з труднощами.

За роки свого існування Дніпровська дитяча залізниця випустила понад 50 тис. юних залізничників, які в майбутньому продовжили навчання у вищих навчальних закладах залізничного транспорту, а потім були працевлаштовані на Придніпровську залізницю й інші залізниці колишнього СРСР. На Придніпровській залізниці Дніпровську дитячу залізницю називають «кузнею кадрів».

До ювілею залізниці у нашій бібліотеці підготовано захід інформаційна година «Перша дитяча залізниця міста», тож приходьте. Також закликаємо приєднатись до святкування разом із дитячею залізницею. А якщо є такі, хто не знайомий, то з приводу ювілею познайомтеся з нашим визначним закладом Дніпровською дитячею залізницею.

Анонс заходів на липень.

Ще одна добра новина для наших читачів: ми відроджуємо традицію публікування анонсу заходів на місяць. Тепер ви, як і раніше, зможете узнати про заходи, які відбудуться протягом місяця, та взяти в них участь.

02,07 - Книжкова виставка «Коло сімейного читання»
06,07 – Інформаційна година «Перша дитяча залізниця міста»                                     (до 85-річчя відкриття)
13,07 – Вікторина «Приймай вітання спорт»
15,07 – Виставка-панорама «Ювілейна палітра дитячої книги»
16,07 - Інформаційна хвилинка-цікавинка «Країна нескучалія»                                         (до дня поцілунків)
20,07 - Віртуальна прогулянка «Заповідними стежками краю»