Молочний лиман

Молочний лиман – одна з водойм акваторії Азовського моря, і до XV ст. був затокою.

Названий він так завдяки однойменній річці, що несе свої води до лиману, а з морем пов’язаний протокою, що викопана людьми. Цікаво, що лиман – це природне диво, тому він включений до переліку водно-болотних угідь України, що мають міжнародне значення.

Головна роль Молочного лиману – оздоровлення людей. Рекреаційні його можливості дозволяють лікувати на берегах водойми дітей та дорослих. Але не менш цікавий лиман і з точки зору орнітології: тут можна побачити не тільки звичних птахів місцевості, але й таких, що занесені у Червону книгу. Степна зона навкруги створює ідеальну суміш вітру та крапель солоної води, до того ж, жодного підприємства, що отруює атмосферу або воду, довкола немає.

Ця місцина створена для відпочинку. Сюди їдуть за спокоєм та лікувальною водою, активними спортивними розвагами, дитячим відпочинком. Дев’ять років тому було поновлено обслуговування штучного каналу між морем та лиманом – флора та фауна в місцині знову оживає, адже тепер вода в Молочному не така солона!

 https://discover.ua/locations/molochnyy-liman

Національний заповідник «Хортиця»

Хортиця – найбільший острів на Дніпрі, відомий багатою природою та численними археологічними знахідками від часів скіфів і печенігів до часів козаків, які на початку XVI ст. заснували козацьку республіку з центром на острові і назвали її Запорізька Січ.

Острів Хортиця і в даний час зберігає відгомони героїчного козацького минулого, а в краєзнавчому музеї зберігаються рідкісні скіфські та печенізькі артефакти.

Хортицю оточують численні великі та малі острови і скелі, які входять до заповідної території. У північній частині височать Три Стовпи, які складаються з трьох скель: Диван або Крісло Катерини, Середній Стовп і Похилий. Проходи між ними називаються Воротами.

Музей, присвячений історії українського козацтва, знаходиться в північній частині о. Хортиця, звідки відкривається мальовничий вид на греблю Дніпрогесу. Тут діють експозиції, присвячені найдавнішим часам, періоду Київської Русі, козацькій епосі, новітній історії запорізького краю, православ'ю на запорозскіх землях. Представлені 4 діорами: «Битва київського князя Святослава у дніпровських порогах», «Військова рада на Січі», «Будівництво Дніпрогесу ім. Леніна», Звільнення Запоріжжя 14 жовтня 1943 р.». Поруч знаходиться великий курган, що відноситься до скіфських часів.

 https://discover.ua/locations/nacionalnyy-zapovednik-hortica

Острів-коса Джарилгач

Острів Джарилгач недаремно приваблює туристів і любителів екзотики. Простягаючись на 42 км зі сходу на захід він неначе спеціально створений для цікавих подорожей.

Острів-коса Джарилгач, що у перекладі з тюркської мови означає «обпалені дерева», розташований у Каркінітській затоці Чорного моря. Покриваючи площу в 56 квадратних кілометрів, він є найбільшим островом в Україні та Чорному морі взагалі.

Клімат на острові помірно континентальний, характерний для українського степу, проте пом’якшений морем, що робить його ідеальним для відпочинку.

Джарилгач багатий на лиманні озера, тут їх близько 200. Він відомий своїми лікувальними грязями та солоними озерами, вода в яких має високий вміст йоду та брому. Навіть повітря тут насичене сполуками цих елементів та озоном. Серед мешканців моря варто відзначити кам’яну та трав’яну креветки та два десятки видiв крабiв. Часто можна побачити навіть дельфiна бiлобокого, чорноморську афалiну, а також морську свиню. Справжньою цінністю тутешніх вод є осетровi риби – стерлядь та севрюга. А біля прісних водойм можна зустріти болотну черепаху.

Острів також є домом для таких червонокнижних рослини, як ковила днiпровська, меч-трава болотяна та золотоборідник цикадовий.

Живий світ острова складають олені, лані, муфлони, дикі кабани, зайці земляний та сірий, лисиці, вони можуть переходити на острів по кризі чи по косі. Окрім цього, Джарилгач – місце гніздування перелітних птахів – лебедів, качок, гусей тощо – в зимові сезони їх тут збирається понад 150 тисяч. Однією з візитних карток острова є старий маяк, якому вже понад 100 років. Встановили його в 1902 р. за проектом удного з учнів Ейфеля. Якщо піднятися нагору, відкриється дивовижної краси панорама на зарослу маслинами піщану косу, що заглиблюється море.

 https://discover.ua/locations/ostrov-kosa-dzharylgach

Гейзер «Гарячий ключ», с. Облої

Результати дослідження мінерального складу води з джерела біля селища Облої показали, що вона насичена бромом, йодом та бором, через що має коричнево-бурий колір. Вважається, що вода з цього джерела за своїми властивостями нічим не поступається воді з Мертвого моря.

Термальні джерела на півдні України – справжня рідкість. Тож не дивно, що джерело біля селища Облої користується чималою популярністю. Результати дослідження мінерального складу води показали, що вона насичена бромом, йодом та бором, через що має коричнево-бурий колір.

«Гарячий ключ» з'явився випадково, після невдалих пошуків родовищ газу та буріння з цією метою свердловин. Спочатку джерелом користувались лише місцеві жителі та випадкові туристи, але з часом слава про нього розходилась серед людей. Сьогодні лікуватися в термальному басейні приїжджають навіть з Китаю, Німеччини, Ізраїлю, не говорячи вже про сусідів.

Вода проходить шлях з глибини у 1527 метрів, а її температура у першому басейні складає 70°С. Потрапляючи до другого басейну, вона охолоджується до 40° С. Третій басейн наповнений лікувальними грязями.

Вважається, що вода з цього джерела за своїми властивостями нічим не поступається воді з Мертвого моря. Сюди приїжджають, щоб вилікувати захворювання серцево-судинної, ендокринної, нервової систем, хвороби шлунково-кишкового тракту, проблеми зі шкірою та дихальними шляхами.

Поки що це місце важко назвати курортом, адже окрім місць для переодягання та медпункту зручностей не передбачено. Але цей гейзер має своїх постійних відвідувачів, які щороку приїздять сюди заради оздоровлення та відпочинку.

https://discover.ua/locations/gejzer-garacij-kluc

Олешківські піски

Олешківські піски — це друга найбільша пустеля у Європі, яка займає площу близько 1600 квадратних кілометрів.

Особливістю ландшафтів Олешківські піски зобов'язані своїм походженням. Існує цікаве припущення, що створення пустелі стало результатом того, що в долиною стародавнього Дніпра за льодовикової епохи рухався велетенський масив континентального льоду. Він періодично приходив з півночі по руслу Дніпра і приносив із собою сотні кілометрів ґрунтової маси, що залищалася після танення льдовика. Цей ґрунт формував природні дамби, що відмежовували прильодовикові озера від нижньої ділянки русла ріки. А коли ж льодовик танув, рівень води в цих озерах поступово підіймався і в якусь мить дамба не витримувала напруги і проривалася. Величезний потік води рухався Дніпром до Чорного моря і змивав все на своєму шляху. В районі сучаснії Нової Каховки, швидкість потоку зменшувалася і трильйони тон піску, змитого з берегів Дніпра, осідали на дно, що утворило масивні піщані арени.

Незважаючи на те, що у певному сенсі піски завжди існували в долинах Дніпра, все ж їх поширенню сильно сприяла людська діяльність. У 18-19 століттях тут велося активне тваринництво, а саме вівчарство. Худоба почала знищувати рослинний покрив, таким чином збільшуючи простір для пісків. До того ж розширення піщаного масиву було підсилене вітровою ерозією.

З кінця 18 століття почалися роботи з метою стримання поширення пісків, було створене Олешківське лісництво для підтримання лісорозведення. Однак у другій половині 19 століття, після наділення селян землею, ліси сильно постраждали від нераціонального природокористування, що призвело до збільшення площі пісків. Аби зупинити цей процес, почалося активне насадження соснових лісових масивів, садів та виноградників. Тому, правильно визначати Олешківські як напівпустелю. Пустелю умовно поділяють на 7 арен, кожна з яких відрізняється природними та кліматичними особливостями.

Як і всі пустелі, вона складається з чисельних бахранів заввишки близько 5 м (окремі сягають висоти 20 м), що пересуваються завдяки дії вітру. Влітку температура піску сягає 75°C, крім того тут рідко йдуть дощі, а іноді трапляються навіть піщані бурі. Глибоко під пісками знаходиться прісноводний пласт, але його використання жорстко обмежується, адже він необхідний для стримування росту пустелі. На території Олешківських пісків є всі умови для активного туризму: пішохідні, велосипедні, кінні та авто-мото походи і трофі по пісках.

 https://discover.ua/locations/oleshkivski-piski

Озеро Сиваш

Це затока Азовського моря, що розділена на одинадцять мілких водойм. Загальна його площа — приблизно 2500 km².

Сиваш відмежований від Азовського моря Арабатською стрілкою. Разом з нею та Перекопським перешийком він утворює межу між Кримським півостровом та материком.

Через надзвичайно високу солоність вода практично не придатна для живих організмів. Тут можна знайти тільки деякі види бактерій, водоростей і безхребетних, і тільки в окремих східних частинах озера живуть деякі види риб. Зате тут спостерігається широке різноманіття птахів — понад 100 видів: пеліканів, бакланів тощо. Багато з них занесені до Червоної книги України. У воді містяться корисні мінерали та кислоти, солі хлористого натрію, магнію та калію тощо. У воді містяться корисні мінерали та кислоти, солі хлористого натрію, магнію та калію тощо. Також велику цінність мають сиваські грязі. Дослідження показали, що їх використання є дуже корисним для шкіри, суглобів та ефективним способом зняття стресу. Розраховують, що загальні запаси солі в озері складають близько 200 млн тонн.

З давніх давен тут займалися добуванням солі, і сьогодні тут розташовані соледобувні заводи. Тут також можна знайти рожеву сіль, що багата каротинами — їх містять водорості, що ростуть в озерах. У перспетиві можливе виробництво бета-каротину з рожевої рапи для харчових та косметичних цілей. Щороку туристи приїздять сюди спеціально аби випробувати цілющі властивості сиваської води та грязей.

 https://discover.ua/locations/azovo-sivaskiy-nacionalniy-prirodniy-park

На цьому тижні відвідаємо Херсонську область

Біосферний заповідник "Асканія-Нова"

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Фрідріха Едуардовича Фальц-Фейна — найстаріший степовий резерват світу, одне з 7 природних чудес України, що входить в сотню найвідоміших заповідних територій планети, вже відсвяткував своє сторіччя.

Він розташований у Чаплинському районі Херсонської області та займає площу 33,3 тисячі гектарів, включає заповідний степ (ядро), буферну зону і зону типового землекористування.

Він по праву є старим степовим Біосферним заповідником планети і найкрупнішим серед європейських степових заповідних територій. Біологічна різноманітність степових екосистем налічує більше 500 видів вищих рослин і більше 3000 видів тварин. В Асканії-Новій мешкають в напіввільних умовах зебри і антилопи, бізони та буйволи, олені і дикі коні - всього понад 1000 тварин.

https://discover.ua/locations/biosfernyy-zapovednik-askaniya-nova