пʼятниця, 26 червня 2020 р.


Національний парк «Бузький Гард»
Парк охоплює річкову долину Південного Бугу і каньйоноподібні долини його приток – Великої Корабельної, Бакшали, Мертвоводу.
Національний природний парк «Бузький Гард» створено 2009 р. на території Арбузинського, Братського, Вознесенського, Доманівського та Первомайського районів Миколаївської області площею понад 6000 гектарів.
Клімат району є помірно-континентальним із характерними для степової зони особливостями. Регіон розташований у північно-степовій підзоні. Він характеризується малосніжною, порівняно теплою нестійкою зимою, спекотним літом із недостатнім і нестійким зволоженням, частою повторюваністю засух і суховіїв.
Місцева флора налічує понад 1000 видів судинних рослин, 34 з них занесено до Червоної книги України: мерингія бузька, смілка бузька, вишня Клокова, гвоздика бузька, тюльпан дібровний тощо.
У долині Південного Бугу збереглися багаті і різноманітні фауністичні комплекси. Тільки комах у заповідному об'єкті мешкає не менше 9 тисяч видів.
Фауна хребетних тварин нараховує близько 300 видів, 23 з них перебувають під охороною держави, а саме: марена дніпровська, шемая дунайська, жовтобрюх, орел карлик, видра річкова, горностай та інші. Назва парку походить від слова «гард» – спеціальної споруди для вилову риби, що використовувалася за козацької доби. Бузький Гард – це історична назва козацької паланки Війська Запорозького, яка розташовувалася на місці злиття річок Великий Ташлик і Південний Буг.
Узбережжя сіл Мигії, Куріпчиного, Грушівки Первомайського району – одне з найкращих у Європі природних трас водного слалому
Від Мигії до Олександрівки Південний Буг тече в крутих кам'янистих берегах, утворюючи вузьку каньйоноподібну долину з величними гранітними скелями, порожистим руслом, водоспадами та островами.
Пороги, що до нашого часу збереглися на Південному Бузі, мають місцеву назву "брояки". З ними, як і з багатьма островами та скелями, пов'язана велика кількість запорізько-гайдамацьких легенд і переказів. Про минуле нам говорять їхні назви: Запорізька брояка, острів козака Мамая, скелі Турецький стіл, Гайдамацьке сидіння, Пугач, Гайдамацька балка та інші.
Узбережжя сіл Мигії, Куріпчиного, Грушівки Первомайського району – одне з найкращих у Європі природних трас водного слалому, що приваблює любителів рафтингу, сплаву на катамаранах і каяках. А стрімкі гранітні скелі каньйонів – улюблене місце змагань спортсменів-скелелазів. Мальовничі ландшафти приваблюють багатьох любителів туризму та активного відпочинку, дарують незабутні враження від спілкування з природою.
https://discover.ua/locations/national-park-buzkyi-hard

середа, 24 червня 2020 р.


Коблеве
Коблеве – це кліматичний курорт, розташований у південно-східній частині Миколаївщини на кордоні з Одеською областю.
Селище було названо на честь Фоми (Томаса) Олександровича Кобле – генерал-майора російського імператорського війська, військового коменданта і градоначальника Одеси, предводителя дворянства Одеси і Херсонської губернії.
Сьогодні розвинена інфраструктура місць проживання, закладів харчування, розваг і дозвілля, що складається з більш ніж п'ятисот об'єктів, створює прекрасні умови для дитячого, сімейного та активного молодіжного відпочинку. На території зони відпочинку діють 2 аквапарки, один з яких найбільший на південному заході України, а також дельфінарій «Немо».
Коблеве – це територія MICE, що позиціонується на національному та міжнародному туристичних ринках як місце проведення семінарів, конгресів, виставок, фестивалів завдяки гідній інфраструктурі і штату фахівців туристичного бізнесу.
Неподалік села Коблеве розташований великий природоохоронний об'єкт обласного значення – регіональний ландшафтний парк «Тилігульський». Парк розкинувся на правому березі Тилігульського лиману, що є однією із найчистіших водойм північного Причорномор'я.

понеділок, 22 червня 2020 р.


Очаків
Очаків – це відомий кліматичний курорт із розвиненою туристичною та курортною інфраструктурою, розвіданими багатими ресурсами мінеральних вод і лікувальних грязей.
Очаків це місто з давньою та багатою історією, що розташувалося в місці злиття Чорного моря і Дніпро-Бузького лиману. Ще в VI столітті до н.е. поруч із містом виникли грецькі поселення, а перша фортеця в Очакові була споруджена в 1415 році. У XVIII столітті після закінчення ряду російсько-турецьких війн місто остаточно увійшло до складу Російської імперії, ставши найбільшим військовим і промисловим центром північного Причорномор'я.
Докладніше про історію міста можна дізнатися, побувавши у виставкових залах військово-історичного музею ім. А.В. Суворова і побачивши неперевершені морські пейзажі пензля Р.Г. Судковського, представлені в художньому музеї його імені.
Гостей міста з радістю зустрічають понад сто санаторно-курортних установ, теплі води моря і лиману, цілюще повітря, наповнене ароматами степових трав, піщані пляжі та мілководні затоки.
Недалеко від міста розташований розважальний комплекс, в якому комфортно та весело почуватимуться і дорослі, і діти – парк водних атракціонів «Аттика». Затишна атмосфера, дизайн і грецька архітектура, навіяна міфами стародавньої Греції, нікого не залишить байдужим.
Між Очаковом і Кінбурнською косою розташований ще один дивовижний об'єкт – рукотворний острів Первомайський (він же острів Майський, Артилерійської батареї) – у минулому військовий об'єкт, створений для захисту акваторії лиману від ворожої агресії з моря.
https://discover.ua/locations/ochakiv

пʼятниця, 19 червня 2020 р.


Єлисеївський пегматітовий кар'єр
Один із наймальовничіших куточків півдня України, геологічна перлина Приазов’я — Єлісеївський пегматитовий кар’єр — займає площу всього 5 га.
Його розробка почалася у 1926 р. і тривала до70-х років ХХ ст. Після чашу кар’єру заповнили природні води. Так утворилися два великих озера завглибшки 18 і 24 метри і висотою берегів до 30 – 40 метрів. В кар’єрі нараховується понад 150 різновидів порід і мінералів, віком понад 1 млрд. років. Сьогодні Єлисеївський кар’єр — чудове місце відпочинку як активного, так і пасивного.

середа, 17 червня 2020 р.


Молочний лиман
Молочний лиман – одна з водойм акваторії Азовського моря, і до XV ст. був затокою.
Названий він так завдяки однойменній річці, що несе свої води до лиману, а з морем пов’язаний протокою, що викопана людьми. Цікаво, що лиман – це природне диво, тому він включений до переліку водно-болотних угідь України, що мають міжнародне значення.
Головна роль Молочного лиману – оздоровлення людей. Рекреаційні його можливості дозволяють лікувати на берегах водойми дітей та дорослих. Але не менш цікавий лиман і з точки зору орнітології: тут можна побачити не тільки звичних птахів місцевості, але й таких, що занесені у Червону книгу. Степна зона навкруги створює ідеальну суміш вітру та крапель солоної води, до того ж, жодного підприємства, що отруює атмосферу або воду, довкола немає.
Ця місцина створена для відпочинку. Сюди їдуть за спокоєм та лікувальною водою, активними спортивними розвагами, дитячим відпочинком. Дев’ять років тому було поновлено обслуговування штучного каналу між морем та лиманом – флора та фауна в місцині знову оживає, адже тепер вода в Молочному не така солона!

понеділок, 15 червня 2020 р.


Національний заповідник «Хортиця»
Хортиця – найбільший острів на Дніпрі, відомий багатою природою та численними археологічними знахідками від часів скіфів і печенігів до часів козаків, які на початку XVI ст. заснували козацьку республіку з центром на острові і назвали її Запорізька Січ.
Острів Хортиця і в даний час зберігає відгомони героїчного козацького минулого, а в краєзнавчому музеї зберігаються рідкісні скіфські та печенізькі артефакти.
Хортицю оточують численні великі та малі острови і скелі, які входять до заповідної території. У північній частині височать Три Стовпи, які складаються з трьох скель: Диван або Крісло Катерини, Середній Стовп і Похилий. Проходи між ними називаються Воротами.
Музей, присвячений історії українського козацтва, знаходиться в північній частині о. Хортиця, звідки відкривається мальовничий вид на греблю Дніпрогесу. Тут діють експозиції, присвячені найдавнішим часам, періоду Київської Русі, козацькій епосі, новітній історії запорізького краю, православ'ю на запорозскіх землях. Представлені 4 діорами: «Битва київського князя Святослава у дніпровських порогах», «Військова рада на Січі», «Будівництво Дніпрогесу ім. Леніна», Звільнення Запоріжжя 14 жовтня 1943 р.». Поруч знаходиться великий курган, що відноситься до скіфських часів.

пʼятниця, 12 червня 2020 р.


Острів-коса Джарилгач
Острів Джарилгач недаремно приваблює туристів і любителів екзотики. Простягаючись на 42 км зі сходу на захід він неначе спеціально створений для цікавих подорожей.
Острів-коса Джарилгач, що у перекладі з тюркської мови означає «обпалені дерева», розташований у Каркінітській затоці Чорного моря. Покриваючи площу в 56 квадратних кілометрів, він є найбільшим островом в Україні та Чорному морі взагалі.
Клімат на острові помірно континентальний, характерний для українського степу, проте пом’якшений морем, що робить його ідеальним для відпочинку.
Джарилгач багатий на лиманні озера, тут їх близько 200. Він відомий своїми лікувальними грязями та солоними озерами, вода в яких має високий вміст йоду та брому. Навіть повітря тут насичене сполуками цих елементів та озоном. Серед мешканців моря варто відзначити кам’яну та трав’яну креветки та два десятки видiв крабiв. Часто можна побачити навіть дельфiна бiлобокого, чорноморську афалiну, а також морську свиню. Справжньою цінністю тутешніх вод є осетровi риби – стерлядь та севрюга. А біля прісних водойм можна зустріти болотну черепаху.
Острів також є домом для таких червонокнижних рослини, як ковила днiпровська, меч-трава болотяна та золотоборідник цикадовий.
Живий світ острова складають олені, лані, муфлони, дикі кабани, зайці земляний та сірий, лисиці, вони можуть переходити на острів по кризі чи по косі. Окрім цього, Джарилгач – місце гніздування перелітних птахів – лебедів, качок, гусей тощо – в зимові сезони їх тут збирається понад 150 тисяч. Однією з візитних карток острова є старий маяк, якому вже понад 100 років. Встановили його в 1902 р. за проектом удного з учнів Ейфеля. Якщо піднятися нагору, відкриється дивовижної краси панорама на зарослу маслинами піщану косу, що заглиблюється море.