Епізод з визволення Дніпропетровська.
(До річниці визволення Дніпропетровська та
Дніпродзержинська)
Широко відомо, що наше місто
Дніпропетровськ та його місто-супутник Дніпродзержинськ були звільнені 25
жовтня 1943 року в результаті наступу військ 3-го Українського фронту під командуванням
генерала армії Малиновського ударами, що сходяться, з Аульського плацдарму і
плацдарму в районі села Військове. Також відомо, що значний внесок у визволення
міста зробили дії 152-ї стрілецької дивізії наступаючої з плацдарму в районі 1-ї
Діївки-СухачІвки та 39-ї гвардійської барвенківської дивізії, яка форсувала
Дніпро та наступала з району Старих Кодак.
Сьогодні ж хотілося зупинитися на
менш відомих бойових діях по визволенню нашого міста.
Для розвідки боєм у центральній
частині міста та захоплення полоненого у
573-му стрілецькому полку 195–ї стрілецької
дивізії була створена розвідгрупа у складі 52 чоловік, яку очолив старший
лейтенант Роман Стародубцев.
У ніч на 3 жовтня розвід. група на восьми човнах відійшла від острова, розташованого східніше залізничного мосту. Десантникам не вдалося непомітно перетнути Дніпро. Недалеко від правого берега ворог відкрив кулеметно-автоматний вогонь – п’ять човнів було розбито або пошкоджено, декілька чоловік загинуло, були поранені. Досягнувши правого берега, десантники зав’язали бій. Поранених Стародубцеву вдалося відразу переправити на лівий берег.
Командир відділення автоматників Микола Іванович
Фоменко, який в подальшому проживав у нашому місті, також був поранений та
переправлений на лівий берег. Фоменко після війни розшукав учасників десанту,
які залишилися живими. Їхні спогади і відкрили нам як розвивалися події на
зайнятому п'ятачку.
По рації на лівий берег донесли, що десант на правому березі
зайняв кругову оборону в районі річкового порту і веде бій. Десантники,
зайнявши блокгауз і захопивши ще декілька складських приміщень на березі
Дніпра, мужньо відбивали контратаки супротивника, який намагався їх знищити. Протягом дня 3 жовтня фашисти підтягнули підкріплення і почали
контратакувати десантників. Їм вдалося роз’єднати десант на дві групи. Рацію
було пошкоджено. Зв’язку з лівим берегом не було, а значить і підтримки
артилерії. Невдовзі почали закінчуватися боєприпаси та харчі.
Скільки йшли бої
на плацдармі, встановити неможливо. В ході бою багато десантників загинуло та було поранено, а
тим які залишилися живими, Стародубцев віддав команду плавом добиратися на
лівий берег до своїх. Наскільки
відомо прорватися та перепливти ріку не вдалося нікому. Холодні води Дніпра поглинули Р. Стародубцева, Вороніна, Замахаєва, Сучкова інші лишилися
на правому березі.
Як підсумок цієї операції було з’ясовано,
що в Дніпропетровську багато військових частин, а поруч із річковим портом
жандармерія. Було прийняте рішення не форсувати Дніпро у межах міста.
З метою увічнення пам’яті десантників
з розвід. групи старшого лейтенанта Романа Стародубцева та їх подвигів у 1973
році перед
будівлею Річкового вокзалу встановлено камінь на згадку висадки десанту, а сама
площа перед Річковим вокзалом у 1980 році перейменована на площу Десантників.
Вітаємо всіх з річницею визволення Дніпропетровска та Дніпродзержинська від німецько-фашистських загарбників!
Також про оборону та визволення міста Дніпропетровськ можна подивитись ось тут.
